Реферат на тему:

Естетичне виховання та його специфіка, методи та засоби

Коли йдеться про виховання, то завжди передбачається дея-кий ідеал, бажана мета, до якої ми прагнемо та з якою співвідно-симо вибір шляхів та засобів педагогічних впливів.

Мета естетичного виховання (в кінцевому рахунку і самоціль суспільного розвитку) – людина, яка розкрила повноту своєї сут-ності, універсальна гармонійна особистість. Ідеал універсальної особистості як мета виховання передбачає її особливе відношен-ня з універсумом (тобто зі світом як усім існуючим), внутрішню органічну причетність до нього. Така людина не відчуває себе зачиненим «Я», до якого зовнішній світ (природний та соціаль-ний) протистоїть як «не-Я». Навпаки, вона усвідомлює себе як природу, що досягла самопізнання, та наявний живий рід.

На шляху такої самосвідомості людина долає відчужене до всього у житті – а значить, й відчуження своєї дійсної сутності – та може ставитися до самої себе як до істоти універсальної і тому вільної. «Свобода, – писав Г. Гегель, – є лише там, де немає для мене нічого іншого, що не було 6 мною самим»'.

Проте таке ставлення до світу та до самої себе властиве осо-бистості, у якої розвинена дійсно людська чуттєвість, тобто естетично розвиненій особистості, що є, у свою чергу, також ре-зультатом естетичного виховання та самовиховання.

Підхід до оцінки сутності естетичного виховання та його зав-дань був різним у кожний конкретний період людського розвит-ку, тобто естетичне виховання має історичний характер. Наприк-лад, Ф. Шіллер першим увів сам термін «естетичне виховання» та вважав його за достатню умову для докорінних соціальних пере-творень, коли завдяки естетичному впливу на психіку людини можуть бути розв'язані усі, навіть найважчі, соціальні проблеми.

Історична практика показала утопічність подібних уявлень, однак це не скасовує цінність естетичного виховання особис-тості як необхідного компонента її розвитку, отже, й усього історичного розвитку в цілому.

У найбільш широкому сенсі естетичне виховання розуміють як якісну зміну рівня естетичної культури об'єкта виховання, яким може бути як окрема особистість, так і соціальна група, і суспільство.

Естетичне виховання в усій сукупності своїх методів, форм, засобів триває протягом усього життя людини, усуваючи супереч-ності у його неспіввідносності між рівнем естетичної культури людства та володінням цією культурою (естетичним досвідом) окремою особистістю у кожний конкретний період її життєді-яльності.

Зміст естетичного виховання, його будова суперечливі та бага-торівневі. Складність полягає насамперед у тому, що естетичне виховання, безумовно, маючи власну специфіку, є аспектом усіх інших видів виховання та у реальному виховному процесі є таким, що важко відокремлюється від них. З іншого боку, зміст естетич-ного виховання містить, хоча й не обмежується ними, художнє виховання, естетичну освіту, художнє навчання тощо, тобто ство-рює складну внутрішню структуру. Рівень естетичного виховання, його впливовість, вибір тих чи інших засобів, форм, методів визна-чається естетичним розвитком особистості, народу, суспільства. Врешті, кожна нова історична епоха вносить свої відтінки у розу-міння сутності, цілей та значущості естетичного виховання.

А втім, спеи,ифіку естетичного виховання складають тільки йому властиві характерні риси:–

естетичне виховання є системним. Маючи об'єктивно існу-ючий зв'язок з іншими видами та засобами виховання, воно зав-жди цілеспрямоване. Наявність мети естетичного виховання по-єднана з усвідомленням та діяльністю людини і суспільства в ціло-му, що системно упорядковані. Проте результат естетичного виховання може бути визначений по-різному: формування естетич-ного смаку, якість естетичної діяльності, естетичного відношен-ня, естетичної культури, естетичного ідеалу тощо. УСІ ці визна-чення мають сенс та складають мету естетичного виховання, тому що формують здатність людини до естетичного відношення до світу. Однак мета естетичного виховання не обмежується форму-ванням естетичного відношення. Кінцевий його результат пов'я-заний з формуванням особистості, яка є творчою, самоцінною та соціальне цінною, яка володіє естетичною культурою;–

ця здатність не залишається на пасивно спостерігаючому ставленні до дійсності, а передбачає розвиток активно-творчої діяльності особистості в естетичному перетворенні світу. Ме-ханізм естетичного виховання може бути визначений як пере-дача досвіду та навичок, що надбало суспільство, причому ре-зультативність цього процесу зумовлена усією сукупністю соці-альних якостей особистості та суспільства;–

форми естетичного виховання мінливі; вони вперше зас-тосовуються у ранньому дитинстві, ускладнюються залежно від розвитку насамперед структури знань та суспільних відносин, але ефективні лише тоді, коли не перериваються ні в особисто-му, ні у суспільному житті, тобто процес естетичного виховання або самовиховання повинен тривати постійно;–

естетичне виховання пов'язане з іншими аспектами роз-витку суспільства. Економічні кризи, соціальна невлаштованість людей, голод, хвороби, відсутність гарантованих основних людсь-ких прав перешкоджають невпинності естетичного виховання;–

естетичне виховання передбачає не тільки освоєння пра-вил, естетичних норм, естетичних знань, але й естетичну діяльність людини, її участь у процесі естетичного перетворення дійсності.

Мету естетичного виховання неможливо відокремити від цілей інших процесів формування особистості, бо естетичне виховання – обов'язковий елемент функціонування усієї сукупності духовного багатства індивіда. Естетичне виховання позбавляється своєї пер-спективи поза суспільною системою виховання. Ядром та внутрішнім рушієм естетичного виховання є суспільний ідеал.

За своєю природою цілеспрямованість естетичного вихован-ня має суб'єктивний активний характер, тому що вона у своїй основі спирається на висунення цілей, принципів організації усього виховного процесу. Передумови, що зумовлюють спря-мованість естетичного виховання, мають об'єктивний характер, оскільки залежать від конкретних історичних реалій. Тому у безправному суспільстві завжди є загроза маніпулювання суспільною свідомістю, використовуючи прийоми та методи естетич-ного виховання.

Історія нашої країни свідчить, що, декларуючи важливість естетичного виховання, державна політика сприяла створенню об'єктивних обставин, які визначали зайвість високого рівня ес-тетичного розвитку особистості. Не дивлячись на те, що рівень естетичної вихованості був недостатньо високим, держава, ви-користовуючи