Елементом професійної культури має стати критичне мислення як одна з форм відображення дійсності, узагальнене пізнання існуючих зв'язків у взаємовідносинах, творче вироблення нових ідей, прогнозування явищ та процесів, що мають практичне значення для правоохоронної діяльності. Воно відіграє також суттєву прогнозуючу роль у процесі роботи і нерозривно пов'язане насамперед зі здатністю до науково обгрунтованого керівництва, врахування всієї інформації, існуючих ресурсів і т.п.

Реформи в системі МВС України мають посилити морально-етичні складові свідомості правоохоронців, створити умови для того, щоб вони стали високопрофесійними, компетентними, здатними діяти ініціативно і відповідально.

Доцільним у цьому контексті здається створення ідеальної моделі сучасного правоохоронця. Потрібно розробити відрегульований механізм соціологічного аналізу та оцінки його діяльності. Передусім необхідно обгрунтувати систему координат, згідно з якою можна об'єктивно і справедливо визначити рівень розвитку його якостей, ступінь прогресування внаслідок набуття досвіду, контролювати отримання спеціальної підготовки і просування у службовій ієрархії. Важливо також відпрацювати набір кваліфікаційних характеристик для правильного визначення інтелектуальної, моральної та професійної відповідності людини певній посаді.

В історії суспільства зловживання службовим становищем з боку охоронців порядку широко відомі. Вони по-різному тлумачились і оцінювались Платоном, Т. Гоббсом, Н.Макіавеллі, П. Кропоткіним, Марксом та ін. Але загальним для всіх був висновок, що можливість зловживання публічно-правовими повноваженнями службової особи визначається її особливим становищем у державі та серед її громадян. Масштабність та суспільна шкода зловживань - різні, вони прямо залежать від економічно-політичного і культурно-морального стану суспільства, соціально-правового статусу учасників правової держави.

Не применшуючи значення таких якостей правоохоронця як компетентність, самостійність у вирішенні поставлених завдань, ініціативність, організованість, діловитість, хотілося б підкреслити роль моралі та моральності для різних працівників, зайнятих у правоохоронній діяльності. Велике значення в цьому контексті має розуміння гідності людини. Становлення міліціонера відбувається в умовах свободи, що обмежується відомими рамками. До останніх належить право суспільства. Через нього принцип гідності формує у кожного індивіда певні нормативні уявлення про сутність особи, що несуть на собі відбиток тієї культури, в умовах якої вони виникли. Держава сприяє реалізації гідності людини, перетворюючи державних службовців з об'єктів впливу на активно діючих суб'єктів. До гідності правоохоронців ми відносимо також їх соціальні і правові можливості. Загалом, гідність як явище культури, що конкретизується в принципах свободи, безпосередньо служить силам, які підтримують демократію.

На правоохоронців суспільство покладає великі завдання, тому вони мають володіти певними моральними якостями, зокрема:

ставити моральні принципи у відповідність із правами людини, гуманізмом;

захищати Конституцію, закони та інші нормативні акти всіх органів держави, ніколи не брати участі в їх порушенні та не ухилятись від їх виконання;

намагатись знайти й використати найбільш ефективні та продуктивні способи виконання завдань;

ніколи не дискримінувати одних осіб шляхом надання іншим особливих умов або пільг за винагороду, з особистих мотивів;

виконувати ту роботу, яку належить, за належну оплату, докладати максимальні фізичні та розумові зусилля для виконання своїх обов'язків;

ніколи не використовувати інформацію, конфіденційно отриману під час виконання ним службових обов'язків, для отримання особистої вигоди.

Ці та інші принципи поведінки правоохоронців відображаються у нормативних документах, які регулюють діяльність цих осіб.

Отже, від ступеня розвитку культури суспільства залежить ефективність всієї правоохоронної системи, і, як наслідок, рівень соціального контролю над злочинністю.

Елементом та основою культури, базисним компонентом є сукупність політичних, економічних, правових, естетичних та інших знань, які відображають у свідомості людей реалії соціального життя, результати впливу філософських та економічних законів. Загальні та спеціальні знання характеризують рівень професійної культури правоохоронців. Але для сучасного міліціонера важливі не просто самі по собі знання, а здатність ефективно діяти в реальних ситуаціях.

Якщо звернутися до офіційних документів, то вони визначають морально-етичні норми, якими має володіти правоохоронець, зокрема він повинен:

сумлінно виконувати свої службові обов'язки, стояти на охороні правопорядку;

шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;

не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави і громадян або негативно вплинути на репутацію держави.

Наведена норма окреслює лише найважливіші моральні елементи функціонування правоохоронних органів. Ці та інші норми створюють можливості для багатогранних взаємовідносин правоохоронців з державою, суспільством, між собою, в своїх сім'ях. Спостерігається розширення поля дії соціальних норм моралі, регулююча роль якої стає сьогодні важливим і впливовим фактором підвищення ефективності і авторитету правоохоронних органів.

Підкреслимо, що правоохоронець завжди має пам'ятати і звертатися до державної Присяги, яка безпосередньо пов'язана з етикою поведінки правоохоронця, і яку він складає, вступаючи на службу. Він обіцяє вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої обов'язки, а також подавати приклад етичної поведінки у суспільстві.

Як ми зазначали, культура працівника міліції є конкретизацією культури особистості людини взагалі. Культуру особистості можна уявити як єдність зовнішньої та внутрішньої культури. Під внутрішньою культурою розуміють духовне багатство особистості, її знання та почуття,