Пошук схвалення. Коли люди намагаються домогтися схвальної реакції, вони посміхаються, кивають головою і загалом більше жестикулюють, намагаючись переконати співбесідника.

Квазізалицяння. Специфічна поведінка, характерна при спілкуванні з протилежною статтю, яка виявляється у жестах, позах та виразах обличчя, які виявляють заохочення, запрошення, заклик.

Включення. Це жести та ін., які висловлюють думку: "Я з тобою, а не з ним/нею" або: "Ми закриті для інших".

Просочення інформації та обман. Як би людина не намагалася приховати якісь емоції, мова тіла їх видає. Прихована чи навмисне викривлена інформація, здається, сочиться з кожної пори. Найбільш промовистими вважаються ноги, далі руки і в останню чергу обличчя, на яке звертають увагу в першу чергу.

Теплота у ставленні до інших виявляється у зміні пози у напрямку до партнера, посмішці, прямому зоровому контакті і спокійному положенні рук. Прохолодне ставлення - це нахмурені брови, блукаючі очі та пальці, що барабанять по столу.

"Знаки пунктуації", які супроводжують відповідні репліки. Закінчене твердження супроводжується опусканням голови, повік та рук. І навпаки, питання - рухами вгору. Крім того, люди відхиляються, коли слухають, і подаються вперед, коли самі задають питання.

Розглянемо докладно значення виразу обличчя, жестів, пози, в цілому зовнішнього вигляду для спілкування.

Обличчя. Воно є найважливішим виразником наших емоцій та почуттів, має потужний комунікативний потенціал і не тільки передає наше ставлення до співрозмовника й теми розмови, але відіграє важливу роль у зворотному зв'язку для передачі нашої реакції на інформацію. Найбільш виразними є очі ("льодяний погляд", "глипнув", "оцінює з ніг до голови", "зиркнув", "м'який погляд", "витріщився"). Але більшість дослідників звертає основну увагу не на вираз очей, а на зоровий контакт. Прямий контакт є сигналом, що комунікативний канал відкритий для обміну інформацією.

Жести. Вони самі по собі є мовою. Бувають часто інстинктивними і передають свідомі і, що важливо, підсвідомі імпульси. Жести поділяються на екстравертні - широкі, впевнені, спрямовані на інших, та інтравертні - обмежені в просторі, невпевнені, що свідчить про захисну реакцію. Приклад. Велика група жестів, які характеризуються змиканням чи перехрещенням рук, вказує на захисну реакцію. Цей жест утворює замкнуте коло. Його рекомендують уникати при виголошенні усних промов. Хоча жести лише виявляють емоції, вони часто можуть на них вплинути. Якщо ви "замкнете коло", це значно ускладнить підбір слів і плин думок. Спікера може "заклинити". І навпаки, розімкнувши руки, він/вона почуватиметься вільніше, отямиться і зможе зібратися з думками.

Поза, існує ряд досліджень про значення поз у групі. Наприклад, розміщення групи колом, коли всі повернуті всередину, або ситуація, коли хтось простягає руку чи ногу через відкритий простір, створюючи при цьому бар'єр і сигналізуючи: доступ до групи обмежений/закритий. Це - жести і пози включення/виключення. Якщо двоє співрозмовників сидять обличчям один до одного, виявляється більш інтерактивний характер розмови, ніж коли вони сидять поруч паралельно один до одного.

Зовнішність. Фізична привабливість є потужним фактором в особистому житті і виборі сексуального партнера. Що ж до ділового середовища, майже кожен скаже, що на нього/неї не впливає зовнішність ділових партнерів, хоча це не зовсім так.

Насамперед ми помічаємо стать співрозмовника та його расову (іноді - етнічну) належність. Потім підсвідомо зважуємо, наскільки співрозмовник привабливий і робимо деякі висновки про його особистість.

Форма тіла, комплекція. У більшості людей є певні стереотипи щодо зовнішності. Згідно з цими стереотипами форми тіла діляться на три групи:

ектоморфну (слабка статура, тонкий, високий). Стереотипні характеристики: худий, молодий, амбітний, підозріло ставиться до інших, напружений, нервовий, немужній, впертий, тихий, песиміст;

ендоморфну (повний, округлий, низького зросту). Стереотипні характеристики: товстий, старий, старомодний, фізично слабкий, непривабливий, балакучий, добродушний, симпатичний, неконфліктний, залежний від інших, довірливий;

мезоморфну (мускулистий, атлетичний, високого зросту);

стереотипні характеристики: сильний, мужній, молодий, зрілий, покладається лише на себе, привабливий, любить пригоди.

Отже, ми навели приклад із посібника І.Калинич для того, щоб показати, що ці характеристики, які приписують різним типам людей, і стереотипи дуже глибоко вкоренилися і можуть негативно впливати на комунікацію.

Як висновок підкреслимо, що основною ланкою свідомості особи є її творчий рівень: наукові погляди, знання, оцінки і норми, вироблені суспільством, а також елементи повсякденної свідомості, яка базується, головним чином, на емпіричних уявленнях, життєвому досвіді, особистих інтересах тощо. Цей комплекс набутків формується на базі особистого досвіду, завдяки участі у процесі правоохоронної діяльності та повсякденного життя. Повсякденна свідомість може заперечувати науковий підхід, породжувати негативні погляди на соціальне життя та спричиняти поведінку, яка суперечить інтересам суспільства. З урахуванням того, що повсякденна свідомість правоохоронців формується під впливом умов практичної боротьби зі злочинністю, доцільно, оцінюючи ефективність процесу формування свідомості, розглядати взаємозв'язок практичної діяльності, свідомості і відношення до життєвих цінностей. Важливо підкреслити, що за умов реформування українського суспільства і системи правоохоронних органів морально-етичні риси працівників міліції набувають особливого значення. Демократична культура і правосвідомість виступають як надійна основа етичної поведінки правоохоронців у службових і позаслужбових відносинах.