Феномен масового суспільства і масової культури. Гуманізм як ідеологія доби відродження

План

І. Вступ

Феномен масового суспільства

Розподіл культури на масову та елітарну за Ортегою-і-Гасетом

Людина маси

Виникнення феномену масового суспільства

2. Поняття маси у культуролого-соціологічному контексті

Поява терміну „масова культура”

Основні контексти вживання поняття „маса”

Значення поняття „маса” з точки зору Белла

3. Феномен масової культури

Причини поширення масової культури у ХХ ст.

Мистецтво для всіх і кожного

Характерні риси масової культури

4. Основні прояви та напрями масової культури нашого часу

Індустрія „субкультури дитинства” та загальноосвітня школа

Засоби масової інформації

Система національної ідеології та пропаганди

Масовий політичний рух

Масова соціальна міфологія

Індустрія розважального та оздоровчого дозвілля

Індустрія естетичного та інтелектуального дозвілля

Система управління споживацьким попитом і т.д.

5. Продукт масової культури

Властивості продукту масової культури

Продукт масової культури як захист від негативних емоцій

Тематика витворів масової культури

Особливості жанрового розподілу продуктів масової культури

Висновки

Список використаної літератури

ІІ. Вступ

Поняття „гуманізм”

Значення гуманітарних наук

Естетична спрямованість у розумінні „людяного”

Зародження гуманізму

Творчість Данте Аліґ’єрі

Франческо Петрарка як перший гуманіст

Ідеї Леонардо Бруні

Людська особистість на першому плані

Абсолютизація людини

Недосконалість ідей раннього відродження

4. Видатні мислителі та діячі епохи відродження

Микола Кузанський – великий мислитель

Флорентійська академія

Піко - правитель Мірандоли

5. Філологічна культура гуманістів

Поклоніння перед мистецтвом слова

Культура письмового й усного мовлення

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Специфічною рисою ХХ сторіччя було поширення, в основному завдяки розвитку засобів масової комунікації, масової культури. Існує такий принцип поділу людської культури, за яким багато хто намагається розмежувати культуру на якісно вищу і нижчу, культуру меншості і культуру більшості, культуру обраних і культуру загалу, або, за прийнятою термінологією, - культуру елітарну і культуру масову. Для певної категорії людей бунт проти традицій був необхідною ознакою творчості, для іншої відсутність культури виявилась такою ж насущною умовою успіху. Виникла література для письменників і література для читачів. Те ж сталося з музикою, образотворчим мистецтвом, театром, кіно тощо.

Масова культура формує вищу, елітарну культуру. За різними оцінками в Європі на протязі останніх десятиліть споживачами елітарної культури залиша- ється та сама частина населення – десь близько одного відсотка. Саме масова культура є індикатором багатьох сторін життя суспільства та одночасно організатором настроїв цього суспільства. Усередині масової культури існує власна ієрархія цінностей та ієрархія особистостей. Масова культура – це лише частина загальної культури, що відрізняється від елітарної великою кількістю споживачів та соціальною необхідністю. Доволі часто об’єкти цих протилежних культур переходять умовну межу. Наприклад, музика Моцарта в залі філармонії залишається явищем елітарної культури, а та ж сама мелодія в спрощеному варі- анті (в якості рінгтона для мобільного телефону) – це явище масової культури.

Масова культура – це задоволення культурних потреб засобами масової інформації. Збільшення кількості вільного часу створило передумови для масового попиту на культуру. А технічний поступ забезпечив засоби масового тиражування і споживання творів культури і мистецтва. Тим самим поступ пере- творив культуру з категорії естетичної в демографічне явище. Отже, масова культура дає звичайній людині засіб орієнтації в найбільш типових ситуаціях, тобто повідомляє людині мінімум необхідних культурних знань, які дають їй можливість вписатись в суспільство та існувати у певному соціумі.

1. Феномен масового суспільства

Особливості виробництва та споживання сучасної культури дозволяють говорити про її соціальну диференціацію. Як відмітив Хосе Ортега-і-Гасет, на початку ХХ ст. мистецтво модернізму виступило подібно соціальній силі та розділило публіку на два нерівних класи – клас людей, які розуміють це мистецтво, та клас людей, які відносяться до нього дуже негативно. Перших Ортега-і-Гасет відносить до еліти, а других – до маси. З цього часу в літературі активно дискутується проблема масової та елітарної культур. Заради справедливості треба відмітити, що ця проблема не є новою: мистецтво модернізму лише зробило її актуальною, змусило її перейти з прихованої в очевидну, адже неоднорідність культури являється її невід’ємною особливістю. З давніх часів культура була диференційованою та неоднорідною. Так, жрецька культура була доступна лише посвяченим. Маси задовольнялися „дозволеними” міфами, тоді як обраним адресувалися сакральні. В епоху раннього середньовіччя існували спрощені варіанти Біблії, із великою кількістю ілюстрацій, які були розраховані на знайомство із Біблією тих віруючих, що не вміли читати. Вже тоді були означені основні функції масової культури: бути засобом релігійно-морального наставляння та розважання, задоволення та повчання. В епоху нового часу в Європі з’являються пригодницькі та авантюрні новели, зміст яких інтригує та доповнюється доступною мовою, що сприяє збільшенню інтереса до розважальної літератури. Прийнятий у Великобританії у 1870 році закон про всезагальну грамотність в ще більшій степені підготував потенційних споживачів тієї культури, яку Ніцше назве демократичною.

Теоретик культури, іспанський філософ Ортега-і-Гасет у ряді праць („Дегуманізація мистецтва”, 1925; „Повстання мас”, 1930 та ін.) обґрунтував протиставлення духовної еліти, яка творить культуру, і мас, які несвідомо засвоюють стандартні поняття і уявлення. Поняття маси Ортега-і-Гасет трактує як натовп, який у кількісному і візуальному відношеннях є множиною безликих людей. Людина маси – це середня людина, яка не відрізняється від інших і повторює загальний тип. Елітою ж він вважав людей, які виділяються з маси, покликані бути в меншості та боротися з більшістю (масою) задля прогресу суспільства і культури в цілому.

Поняття „маса” означає у Ортегі-і-Гасета не соціальну приналежність, а той тип людини, який панує у ХХ ст. у всіх, в тому числі, і в аристократичних прошарках суспільства. Людина маси позбавлена моралі, адже сама її сутність їй не зрозуміла. Така людина цілком задоволена тим, що вона не відрізняється