індустрія інтелектуального та естетичного дозвілля („культурний” туризм, художня самодіяльність, колекціонування, інтелектуально або естетично розвиваючі гуртки, різноманітні гуртки збирачів, любителів та шанувальників будь-чого, науково-просвітницькі установи та об’єднання, а також все, що підпадає під означення „науково-популярне”, інтелектуальні ігри, вікторини, кросворди і т.д.), що розвиває загальну „гуманітарну еруди- цію” поміж населення;

система організації, стимуляції та управління споживацьким попитом на речі, послуги, ідеї як індивідуального, так і колективного користування (реклама, мода, іміджмейкерство і т.п.), що формулює у суспільній свідомості стандарти престижних образів та стилів життя, інтересів та потреб, та включає звичайного споживача в ажіотажний попит як на прес- тижні предмети вжитку, так і на моделі поведінки, типи зовнішності і т.д.;

різного роду ігрові комплекси від механічних ігрових автоматів, електронних приставок, комп’ютерних ігор до систем віртуальної реальності, що розвивають психомоторні реакції людини, привчають її до швидкості реакції та вибору, що знайшло застосування в програмах підготовки спеціалістів (льотчиків, космонавтів) та загальнорозвиваючих та розважальних цілях;

всі можливі словники, енциклопедії, каталоги, електронні та інші банки інформації, спеціальних знань, публічні бібліотеки, Інтернет і т.п., які розраховані на масового споживача, а не на підготовлених спеціалістів.

5. Продукт масової культури

Продукт масової культури повинен вирізнятися не глибиною ідеї, а яскравістю форм, щоб бути рентабельним, адже тільки в цьому випадку він може бути успішним у значної кількості споживачів. Типовий витвір масової культури має бути цікавим за змістом і ефектним та одночасно невигадливим за формою. Масова культура відкидає будь-які експерименти, вона орієнтована на прості, вже відпрацьовані в культурі заходи, в цьому вона традиційна та консервативна. Будь-які новації можуть призвести до того, що витвір стане зрозумілим не кожному, а це неминуче потягне за собою втрату частини споживачів. Витвір масової культури завжди має чіткий сюжет, обов’язково з інтригою, воно завжди належить до якогось конкретного жанру: любовний роман, детектив, пригоди. Наприклад, в кіноіндустрії, з самого початку фільму можна передбачити його кінцівку, за тембром голосу актора зрозуміти, героєм або злочинцем він являється за сюжетом.

У витворах масової культури споживача найбільше хвилює зрозумілий сюжет без особливих художніх надлишків, розповідь (міф або казка), де він все ж таки шукає ілюзію життєвості, достовірності уявних героїв. Сюжет дозволяє радити та сумувати разом з героями, співчувати перипетіям долі. Однією з особливостей сприйняття масової культури є те, що глядач або читач ідентифікує себе із героями художнього витвору. В основі подібного ототожнювання лежить прагнення ідеалу, який втілює в собі витвір масової культури та реалізує чиїсь нездійснені мрії. Тому масова культура виконує не тільки розважальну функцію, а й виступає в якості ілюзорної компенсації за несправедливість життя, відсутність достатку, здоров’я, кохання, успіху, визнання тощо. Споживач отримує можливість на деякий час забути про свої проблеми та урізноманітнити, хоча б ілюзорно та емоційно, власне бідне та сповнене негативних емоцій існування.

Сюжетна та стилістична фактура продуктів масової культури може бути примітивною з точки зору елітарної культури, але вона не повинна бути погано зробленою, а, навпаки, незважаючи на примітивність, вона повинна бути досконалою, адже тільки в цьому випадку вона буде забезпечена споживацьким і, як наслідок, комерційним успіхом.

Витвір масової культури, як і будь-який товар, не є довгочасним. Дуже часто він спекулює на актуальних, злободенних темах: СНІД, наркотики, природні катаклізми, техногенні катастрофи, тероризм і т.п. Наприклад, трагедія атомного підводного човна „Курськ” опинилась в центрі уваги Голівуда вже через кілька тижнів після загибелі). Особливу увагу масова культура приділяє темі агресії. Жорстокість сцен насильства на екрані вражає уяву кількістю та реалістичністю. Переваги того або іншого бойовика нерідко оцінюються пропорційно кількості трупів – вигадане насильство при- тягує, як наркотик. Пояснення цього факту дається на основі філософії Фрейда. Оскільки культура подавляє в людині природне начало, інстинкти, то в якості ілюзорної реалізації власних незадоволених пристрастей, він зму- шений використовувати мистецтво. Саме цьому в масовій культурі так багато секса та агресії. Ще одна улюблена тема – страх: такі жанри масової культури як трилер, фільм жахів, фільм-катастрофа і т.д. цю тему експлуатують теж доволі активно. В результаті, психіка людини, „загартованої” сучасною масовою культурою, стає менш чутливою до того, що коїться в реальному світі: вона звикає до насильства, вбивств. Душевна байдужість стає, скоріше, правилом, ніж виключенням.

Для масової культури необхідний розподіл на жанри, що можна побачити на прикладі кіноіндустрії; жанрів не так багато, але вони чітко розмежовані. До них відносяться: детектив, трилер, комедія, мелодрама, фільм жахів або чілер (від англ. chill – тремтіти від жаху), фантастика, порно- графія. Кожен з жанрів є замкненим в собі світом із власними мовними законами, якими не можна нехтувати в жодному разі, особливо у кіно, де ви- рибництво пов’язано із величезними капіталовкладеннями. Тому сюжети всередині масових жанрів дуже часто повторюються. Повторюваність – в ній відображена спорідненість масової та елітарної культури, яка у ХХ ст. орієнтується на архетипи колективного несвідомого.

Висновки

Отже, з усього, що було відмічено вище, випливає, що масова культура – це культура мас, культура, призначена для споживання народом; це свідомість не народу, а комерційної індустрії культури. Вона не має традицій та національностей, її смаки та ідеали змінюються із шаленою швидкістю у відповідності до потреб моди. Масова культура звертається до широкої аудиторії з її спрощеними смаками та претендує на місце народного мистецтва. Людина маси позбавлена моралі, адже сама її сутність їй не