У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


в двох видах, що завжди переходили один в інший і часто навіть мало чим відрізнялися, а саме в неоплатонізмі і гуманізмі. Неоплатонізм Ренесансу додавав його естетиці піднесений, оживлений, завжди поетичний і часто навіть веселий, художньо-грайливий і життєво-радісний, майже богемний характер. При цьому неоплатонізм естетики Ренесансу зберігав свою специфіку й у порівнянні з античністю, і в порівнянні із середніми століттями. На відміну від теоретичного неоплатонізму ми розуміємо гуманізм як практичну систему вільнодумних переконань в області моралі, громадськості, політики, педагогіки і взагалі історичного прогресу. Власне кажучи, усі ренесансні неоплатоніки теж були гуманістами, включаючи і тих, котрі минулого ближче усього до середньовічної ортодоксії. Ці напрямки думки могли і нескінченно близько сходитися одне з іншим, аж до повної тотожності, і досить значно розходитися, аж до їхнього повного протиставлення.

Епоха Відродження в історії світової культури має революційну, поворотну роль. Не можна назвати таку сферу культури, в якій би не виникли явища, процеси, що визначили весь подальший розвиток, аж до сучасного їх стану. На зміну церковній ортодоксії, яка панувала неподільно, приходить новий погляд на світ, в центрі якого стоїть людина, гуманізм, об'єктом вивчення стає і саме людське суспільство, починаються пошуки шляхів його справедливого устрою.

На думку А.Ф. Лосєва, "гуманізм є, по-перше, типова для Ренесансу вільно мисляча свідомість і повною мірою світський індивідуалізм". По-друге, „це не просто світське вільнодумство, а суспільно-політична, громадянська, педагогічна, побутова, моральна і інші практичні сторони цього вільнодумства". По-третє, “це практична спрямованість Ренесансу, що нарівні з неоплатонічною теорією досить владно і з великим темпераментом говорила спеціально про людську мораль, про прогресуючу громадськість і про різні наукові, художні і педагогічні тенденції, про самосвідому людську особистість". Таким чином, головною рисою гуманізму є його практична спрямованість. Звідси аж ніяк не слідує, що гуманісти не будують теорій або не намагаються їх будувати. Це значить, що теорія для них - не самоціль. На відміну від середньовічної схоластики, у якій бездоганність теоретичної побудови була важлива сама по собі, у гуманізмі теорія повинна прямо і безпосередньо служити практично-життєвим інтересам. Вона повинна відповідати на запитання "як жити?". Як жити конкретній живій людині, індивіду, що в значній мірі живе не церковним, а світським життям. Індивід, особистість ставиться в центр теоретичних побудов.

Отже, гуманізм сформував нове ставлення до людської особистості, визнав індивідуальність однією з найцінніших людських якостей, а сама гуманістична педагогіка сприяла формуванню нового типу людської особистості – багатосторонньої, вільної, незалежної від догм і традицій, із розвинутим почуттям власної гідності у стосунках із сучасниками і попе- редниками в історії.

Список використаної літератури:

Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посібник / За ред. Яртися А., Мельника В. - Львів: Світ, 2005. Лосев А.Ф. Общая характеристика эстетики Возрождения -www.lib.ru Лосєв І.В. Історія світової культури: європейський контекст. – Київ: Либідь, 1995. – 224 с. Шаповалов В.Ф. Основы философии : От классики к современности. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 1998 - www.lib.ru

5. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Книга 2. – М., 1994 -


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9