ми маємо в художній самодіяльності. На VI Всесвітньому фестивалі молоді та студентів колишній слюсар, з нині заслужений артист /країни, керівник першого на Україні заслуженого ансамблю танцю України "Дніпро" (м.Дніпродзержинськ) О.Матвєев виконував роль свата в "Українському весільному танці". Його висока виконавська техніка у поєднанні з акторською грою настільки сподобалися журі, що було прийнято спеціальне рішення - нагородити О.Матвєєва золотою медаллю лауреата Міжнародного художнього конкурсу.
Великого значення в сучасній українській народу в сценічній хореографії набуває жанрова контрастність. У "Купальських розвагах" (ансамбль "Дніпро") хореографічна композиція складається з чотирьох об'єднаних єдиною тематичною лінією частин: парубочі ігри та розваги, Маренонька, вогнище, загальний танець. Цей танець, поставлений 1960 року і виконаний на III Декаді української літератури та мистецтва, на нашу думку, правильно висвітлює один бік жанрової контрастності, - підпорядкування музично-хореографічного матеріалу одній ідеї - красі життя, втіленій у даному разі в темі життєрадісних купальських ігор та розваг.
У творі поєднуються різноманітні жанри: чоловічі танцювальні ігри та розваги ("Купала", "Чагарда", "Битки", Тилка"), жіночий купальський хоровод ("Маренонька") змішані ігри ("Вогнище") і, нарешті, гопак. Ігри та забави, хоровод, гопак, об'єднані однією темою і єдиним сюжетним стрижнем.
Від однієї частини до наступної перекинуто поєднуючий ланцюжок - безперервна дія, логіка розвитку якої прямо вказує на можливість і правомірність поєднання різножанрових танців у концепції. Велику роль у розкритті контрастності теми відіграє і музика. Тема героїчних чоловічих ігор різко контрастує р цнотливою мелодичною купальською хороводною мелодією,
Відрізняється не тільки темпом, тембром, тональністю, ладом, музичним розміром. Зокрема, у гопаку маємо і зміну темпів, ритмів, тональності, залежно від дії розроблено основну тему, а це вносить у танець нові деталі, штрихи.
Принцип контрастного співставлення в музиці і хореографії завжди дає поштовх до народження нових емоційних якостей.
На превеликий жаль, ми ще зустрічаємо в багатьох професіональних і самодіяльних ансамблях неправомірне захоплення зміною музичного супроводу, яке балетмейстери видають за "контрастність". Починається танець хороводом, потім звучить метелиця, знову перехід на хоровод і фінал - гопак, або козачок. У сучасній народносценічній хореографії подібне набуло досить значного поширення.
Торкнувшись використання контрастності в музиці і її поєднання з хореографією, мусимо наголосити, що сюїтна форма у народносценічній хореографії має право на існування як сюжетна (якщо в ній розглядається конкретний тематичний матеріал: праця, дружба народів, лірика, героїка і т.д.), так і безсюжетно-дивертнсментна (позбавлена наскрізного образно-тематичного розвитку музично-хореографічного матеріалу).
Ми зупинились на основних принципах контрастності у широкому аспекті, не аналізуючи часткових прийомів, а саме: зміна характеру звучання супроводу, а значить і побудови танцю, зміна настроїв у танці, контрастність у характерах, жанрова контрастність при побудові концертної програми, контрастність в оформленні тощо.