Реферат

на тему:

“Етика наука про мораль”

План

Предмет етики

Етика як філософська теорія моральності.

Етика — наука про мораль: її природу, сутність, специфіку, роль і місце в розвитку людини. Вона вивчає особли-ва сферу людської діяльності, її закономірності та прояви в історичній практиці людей, у моральних поглядах, у структурі моральної свідомості.

Етика не створює моралі. Остання виникає й розви-вається у співжитті людей як спосіб міжлюдських відно-син. Особливість цих (моральних) відносин полягає в тому, що в них суспільна сутність людини виражена в потре-бі співпричетності з іншим, суспільством, реалізується без-посередньо у ставленні до іншого як до людини, визначає мету моральних відносин і відповідні їй засоби досягненні. Тому з часів Аристотеля моральні відносини виокремлюються в їхній своєрідності як міжлюдські, визначаються як відносин безпосередньо між людьми на відміну від виробничих, правових тощо, в яких відношення людини до іншої, суспільства опосередковане виробництвом продукту, законом і т. п.

Духовний характер моральної діяльності розкривається і в її продукті — моральних цінностях, які не мають родового вираження й не піддаються моделюванню, змінам подібне до правових законів) із зовні. Моральні цінності «оплюють внутрішній світ людини, виражений у суспільному житті, визначаються як неписані закони, виникають безпосередньо в моральній діяльності людей як її про-ект— справжня спільність — людяність Спадкоємне розвиваючись, моральні цінності становлять основу моральної діяльності з її загальнолюдському змісті.

Таким чином, у моральних цінностях виражена специфіка моральної діяльності, її смисл для людського розвитку, всеісторичний характер моралі. Все це свідчить, що мораль є родовою діяльністю людини, внутрішньо властивою процесові еволюційного розвитку людства.

Розглядаючи моральність у и практичному значенні для людського способу ставлення до світу в цілому, вира-жену в моральному спілкуванні здатність людини співвід-носити себе з іншими людьми, керуючись поняттями ганеб-ного або гідного людини, ми покладаємо в основу аналізу уявлення про міру людяності, маючи на увазі міру суспіль-ного розвитку людини. Прояви моральності в життєдіяль-ності конкретних індивідів визначаються як доброчесність, порядність, людяність. Тобто критерієм нашої оцінки є судження про природу людини та своєрідність її прояву в моральній діяльності.

Такі знання здобуваються з моральної діяльності та вироблюваних у ній цінностей. Наприклад, прагнення ста-ти доброчесним, яке виникло в результаті умовиводів, не-достатнє ні для його здійснення, ні для розуміння того, що і як слід досягти. Потяг стати доброчесним залишається потягом і спроможний служити лише сентенції про те, що добрими намірами вимощена дорога в пекло. Тільки реалізуючись у ставленні до іншого як до людини, здатність «до такого акту е сутнісною силою людини, силою, завдяки г якій можливість, виражена в прагненні, стає реальністю. ?В цьому можна переконатися й на такому прикладі. Всі .прагнуть любові. Та головною умовою для здійснення прагнення є становлення певних моральних відносин. Побачити .в іншому особистість, людину в її індивідуально-неповторному прояві і є способом формування сутнісної, творчої сили, що породжує почуття любові.

Ці міркування мають однобічний характер і не перед-бачають розкриття генезису любові, їхня мета полягає в тому, щоб підкреслити, що етичні знання здобуваються з живої тканини моральних відносин, залежать від розумін-ня, яке своїми коренями сягає основи внутрішнього світу людини, її почуттів і переживань і відкривається в мо-ральній діяльності. При розв'язанні таких завдань учені здобувають знання про моральність. Отже, етика не просто відображає свій предмет, а через характер згадуваного розуміння є вираженням і продовженням моральної діяль-ності.

Вчений мусить розуміти моральність і осмислювати її, розкривати її загальнолюдський сенс і конкретно-історич-ний зміст, прагнути до істини про моральність і розпізна-вати її через умонастрої своєї епохи, спиратися на знання про природу, сутність людини та відтворювати історично-конкретні періоди розвитку й прояву моральності у внутрішньому світі

Походження етики —не єдиний аргумент на користь її -належності до філософії,,пряма спорідненість із якою про-стежується через предмет етики та способи його пізнання. Світоглядний рівень філософського знання про стосунки людини зі світом реалізується етикою з допомогою аналі-зу моральності – сфери їхнього дійсного прояву у взає-минах живих, конкретних, цілісних індивідів. Загальне тут розкривається через індивідуальне, сутність специфічно людського ставлення до світу постає в безпосередності її існування.

Найвищий, філософський рівень узагальнення знань про людину дістає в етиці практичне, життєве підтвердження. З боку змісту філософської теорії, вираженого в системі взаємозв'язаних понять, істинність даної теорії вивіряєть-ся тим, наскільки їх відбиття в етиці співвідносне з «мо-вою» моральності, тобто підтверджується моральним жит-тям людей.

Прикладом сказаного може служити ситуація, що суттєво позначилася на розвитку естетики та етики. Йдеться про однобічний розвиток філософської теорії в бік раціонального. Раціоналізм у тлумаченні пізнання, забуття ін-шої його сторони— сенсуалізму на ділі означав дедалі більший відхід від розгляду людини в багатстві її відносин зі світом, концентрацію уваги на пізнанні світу, безвідносно до того, хто пізнає. Піддаючи сумнівові достовірність знань, здобутих із людського чуттєвого досвіду, раціона-лізм у своєму розвитку поширюється й на сфери людської культури, в тому числі на етику й естетику.

В естетиці це означає висування на передній план ра-ціонального характеру художньої творчості, в етиці 4-абсолютизацію раціональних мотивів і принципів мораль-ної діяльності. Набуті на цій основі теоретичні знання не відповідали тим уявленням, котрі виникали з досвіду есте-тичної й моральної діяльності, не відтворювали специфіку художніх і моральних цінностей, не давали уявлення про особливості естетичної й моральної свідомості, її структур-ного вираження.

Зауважимо, що філософські категорії не піддаються уточненню їхніх