ПРОБЛЕМА ЕТИКИ СПІЛКУВАННЯ ВЧИТЕЛЯ З УЧНЯМИ

Віра Киричок,

канд. пед. наук, ст, співробітник інституту проблем виховання АПН України

Одна з найважливіших гуманістичних ідей педагогічної спадщини В.Сухомлинського — визнання безумовної цінності людської особистості, її індивідуальності, неповторності внут-рішнього світу. Як справедливо зауважує педагог, не можна пізнати дитину, не люблячи, не поважаючи її гідності. Тільки та школа має майбутнє, яка поважає в * дитині Людину. Не випадково в багатьох працях видатний педагог знов і знову повертався до розгля-ду завжди актуального питання педагогічної етики, етики спілкування вчителя з учнями.

Особлива чутливість духовного світу вихованців потребує, на думку В.Сухомлинського, високої педа-гогічної культури педагога, великої тонкості засобів виховного , впливу. Василь Олександрович вважав чуйність важливим компонентом педагогічної й загальнолюдської культури і, навпаки, «емоційна тов-стошкурість» педагога може призвести до негатив-них наслідків у взаєминах з дітьми. Розмірковуючи над складним питанням про те, що ж означає хоро-ший учитель, В.Сухомлинський писав: «Це насампе-ред людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми,, бере близько до серця дитячі радощі і прик-рощі, знає душу дитини, ніколи не забуває, що й сам був дитиною» (Сухомлинський В.О. Вибр. твори. У 5 Т. — К., 1977. — Т.4. — С.49). Іншою важливою відмінністю справжнього педагога, на думку видатно-го вчителя, є розуміння і відчуття, що «без знання на-уки про виховання працювати з ^'тьми неможливо». Василь Олександрович вважав, що виховання — це не викорінення недоліків, а зміцнення в дитині всього найкращого. Виховання здійснюється у взаємостосунках, в основі яких мають бути не влада і підкорення, а тільки повага і любов. Вихователь і вихованець пов'язані між собою: вихованець бажан-ням стати кращим, а вихователь — бачити вихован-ця кращим, ніж він є тепер. Таке ставлення педаго-га сприяє народженню у вихованця віри в себе, в можливість свого розвитку. Критерієм вихованості, за СУХОМЛКНСЬКИМ, є совість людини, її вміння бачи-

ти себе очима людей, оцінювати свою поведінку збо-ку. Це і породжує бажання стати кращим самому і приносити радість іншим. Створюючи радість для інших, людина відчуває гордість за себе, що і є най-важливішим стимулом виховання. Щоб виховати гу-манну людину, ставитися до дітей вихователь має гу-манно.

Доброта педагога — почуття великої відповідаль-ності за сьогодення і майбутнє дитини. Гуманізм Су-хомлинський визначав як справедливість, як поєд-нання поваги з відповідальністю. Справжня доброта не принижує гідності, а стверджує'прагнення бути добрим.

Суть виховання — вміння викликати в дитини оцінку, своїх вчинків, в яких відображається ставлен-ня до інших, до себе. Василь Олександрович вважав, що саме у перші роки навчання дитини в школі тре-ба вчити дітей співпереживати, виробляти у них уміння «перестраждати» стражданнями людськими». Важливо, щоб співпереживання втілювалось у життя. На думку В.Сухомлинського, головне завдання вчите-ля — створити у класі атмосферу доброти й відвер-тості, товариськості, взаєморозуміння й взаємодопо-моги, чуйності. Вчинки школярів за власним внутрішнім спонуканням є своєрідним критерієм дитячої чуйності, культури почуттів.

Ідея взаємодії в педагогічному колективі втілилась у роздумах вченого над змістом, формами та засоба-ми організації діяльності вчителя і його взаємин з. дітьми. В.Сухомлинський визначав людське спілкуван-ня як «надзвичайно широке, багатогранне задоволен-ня потреби людини в людині». А терміни «взаємовід-носини», «взаємодія», «стосунки» використовувалися ним як синоніми до поняття «спілкування».

Видатний педагог вважав педагогічно доцільним такі основні вимоги до організації взаємостосунків між учителем та його учнями, як духовність, духовна куль-тура, взаємоповага, доброзичливість, взаємна довіра.

Доброзичливість — одна із складових взаємин учителя з дітьми, азбука педагогічної культури, підкреслював Сухомлинський. Це взаємне бажання добра, розумна доброта. Він наголошував, з одного боку, на важливості сприйнятливості дітей до добро-зичливості вчителя, з іншого — на необхідності вихо-вувати доброзичливий «стан душі» самого вихованця. Невід'ємним компонентом змісту таких взаємосто-

сунків виступає взаємна довіра, яка передбачає віру .учня у справедливість учителя навіть тоді, коли його особиста позиція не повністю збігається з поглядом наставника. Доброзичливий учитель ставиться до уч-ня, як до власної дитини, його серце завжди пере-повнене турботою про дитину. Адже учень — не просто номер у класному, журналі, не абстрактний об'єкт виховання, а неповторна особистість. На дум-ку Василя Олександровича, таке турботливе серце і є доброзичливість у дії.

Взаємоповага, за Сухомлинським, передбачає: об'єктивне ставлення вчителя до наслідків у роботі учня (його досягнень або упущень), урахування прав один стосовно одного, увагу до переконань і праг-нень, чутливість, делікатність, об'єктивність під час *оцінювання якостей один одного і на цій основі — високу вимогливість.

Взаємини педагога-новатора з учнями можна бу-ло б охарактеризувати (. поняттям «спілкування-діа-лог», яке основане на морально-гуманістичних прин-ципах: визнанні певної рівності позицій вихованця та вчителя, яке містить у собі не тільки спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю, а й спілкування-дистанцію, на основі дружньої при-хильності.

В.Сухомлинський запропонував учителям теоре-тично обґрунтовані, апробовані на практиці мето-дичні рекомендації щодо врахування індивідуальних і вікових особливостей школярів під час встановлен-ня з ними емоційно-інтелектуальних взаємин, нетра-диційних взаємин через урок-мислення, урок-гру, урок-казку.

Повсякденне спілкування вчителя з учнем, їхню співпрацю в навчально-виховній роботі він найперше ставив у залежність від ділових якостей учителя, спрямованості його інтересів, оцінкових орієнтацій, від його емоційного і психічного стану. В багатьох своїх працях В.Сухомлинський розробляв психологіч-но обґрунтовані вимоги до комунікативних навичок і умінь шкільного вчителя, а саме: вміння оператив-но і правильно оцінювати педагогічну ситуацію, про-никати у внутрішній світ дітей і орієнтуватися у