усвідомлюються нею і активно впроваджуються в життя. І Чим вище свідомість людини, чим більше вона здатна І самостійно контролювати і спрямовувати свої дії, тим у :' більшій мірі вона виступає, як самодіяльний суб'єкт.*

Ставлення особистості до чогось містить у собі цінніс-і, ний компонент і, отже, визначається її ціннісними орієн-I таціями, а також мотиваційною сферою. Стосунки, що

«

виявляються у вибірковості і суб'єктивній активності осо-бистості, відбивають її інтереси і потреби.

В основі гуманістичних відносин лежать такі категорії, як «гуманізм» і «гуманність».

Гуманізм від лат. humanus — людяний — принцип світогляду, у тому числі і моральності, в основі якого ле-жить переконання в безмежності можливостей людини і її здібностей до удосконалювання, вимога волі і захисту ; гідності особистості, ідея про право людини на щастя і про те, що задоволення її потреб і інтересів повинно бути кін-цевою метою суспільства. Цей принцип склався на базі < широкої течії, яка виникла в епоху Відродження і відби- \ вала боротьбу «третього стану» (буржуазії, ремісників, се- , лянства) проти панування феодальної аристократії і ду- ' хівництва. Гуманісти проголосили людину вінцем при-роди, центром світобудови. У людині, на їх погляд, повинні * гармонійно сполучатися природне і духовне; вона має право на щастя в земному житті, а її природне прагнення , до насолоди і щастя має стати основою моральності. Мо- " раль розуміється гуманістами, як здійснення мирських ; цілей — звільнення людини від усякого соціального і духовного гніту, рятування його від несправедливості, по-років і неуцтва, удосконалювання людської особистості, досягнення людьми повного благополуччя в матеріально-му і духовному відношенні. Гуманісти надають великого значення розуму людини і вимагають підкорити почуттє- і ві спонукання його контролю. ;|

Гуманність від лат. humanus — людяний — зумовле- І на моральними нормами і цінностями система настанов | особистості на соціальні об'єкти (людину, групу, живу іс- І тоту), що представлена у свідомості переживаннями жалю і і спільної радості й реалізується в спілкуванні і діяльнос- | ті в актах сприяння, співучасті, допомоги. Поняття туман- І ності як соціальної установки, що включає пізнавальний, і емоційний і поведінковий компоненти, залучається при ана- І лізі широкого кола проблем, зв'язаних із засвоєнням мо- | ральних норм, емпатії, з вивченням так званої «поведінки, 1 що допомагає», та ін. 1

У своїй розвинутій формі гуманність суб'єкта виступає І в групах високого розвитку, де вона є засобом існування, 1

міжособистісних стосунків, при яких кожний член колек- \

J

тиву ставиться до іншого, як до себе, і до себе, як до іншо-го, виходячи з цілей і задач спільної діяльності. У колек-тиві кожній особистості забезпечується не тільки належ-на повага, але і висока вимогливість.

Величезне значення в становленні гуманності дитини належить спільній діяльності, що припускає реальне спів-робітництво дитини спочатку з дорослими, потім з одно-літками. Спільна діяльність створює спільність емоційних ; переживань, а зміна позицій у грі і спілкуванні формує у дитини гуманне ставлення до інших, від безпосередніх ; проявів емоційної чуйності (таких, як співчуття неблаго-получчю і спільна радість успіхам) вона переходить до опо-середкованих моральними нормами актів співучасті в сігіль-. ній діяльності.

Поступальний розвиток демократичного суспільства усе в більшій мірі залежить від повноти утвердження людя-ності, гуманності у стосунках між людьми. Ніколи раніше з такою повнотою не усвідомлювалася необхідність форму-вання гуманістичних відносин підростаючого покоління. Проблеми добра і зла, людської гідності і справедливо-сті, совісті і щастя, мети і цінності життя, проблеми мора-лі завжди хвилювали людство. Прості норми моральнос-ті, вироблені протягом усього розвитку людства, містять у собі вимоги і правила людського гуртожитку, вони ре-гулюють стосунки старших і молодших, батьків і дітей, чоловіків і жінок, сильного і слабкого. Без дотримання цих елементарних норм неможливі існування і розвиток люд-ського суспільства.

Важко переоцінити роль і значення гуманістичних від-носин у формуванні особистості школяра. У тих колекти-вах, де сформувалися гуманістичні стосунки учнів, практич-но відсутні конфлікти, розширилося коло спілкування, збіль-' шилася кількість взаємних виборів між однокласниками, що позитивно впливає на навчально-виховний процес, на фор-* мування особистості школяра.

\ Проте, як показало дослідження, далеко не всі виховате-. лі володіють методикою формування гуманістичних відно-і син учнів, а стосунки педагогів і учнів не завжди е прикла-г дом для наслідування. Педагогічні навчальні заклади мало ї' уваги приділяють підготовці майбутніх учителів до форму-і вання гуманістичних відносин між учнями.

Ми вже вказували на значення спільної діяльності у формуванні гуманістичних відносин. Засоби організації цієї діяльності відіграють велику роль. Спільна робота школя-рів на уроці стає джерелом багатогранних стосунків між ними, що, власне кажучи, характеризуються відносинами колективної праці. Це, насамперед, відношення кожного учасника до своєї справи, як до загальної, уміння узгодже-но діяти разом з іншими для досягнення загальної мети, взаємна підтримка і водночас товариська вимогливість один до одного, уміння критично ставитися до себе, розцінюва-ти свій особистий успіх чи невдачу з позицій