Етика спілкування соціальногопедагога з різними категоріями клієнтів

Сьогодні всі ми є учасниками процесу становлення демократичного суспільства в Україні, що супроводжується труднощами в усіх сферах життя і в духовній зокрема. Тому закономірно посилюється значення соціальної роботи, соціальної педагогіки як механізму збереження і втілення морально-етичних цінностей в практику суспільного життя України, що вимагає впровадження етичних норм у діяльність соціальних педагогів. Складовою професійного становлення майбутніх соціальних педагогів є культурологічна підготовка, адже запорукою успішної майбутньої професійної діяльності є, серед інших, вміння спілкуватися з людьми, викликати в них довіру, відвертість, повагу тощо.

Формування етики спілкування майбутніх соціальних педагогів активно сприяють різноманітні навчальні курси, що читаються студентам спеціальності 7.010105 “Соціальна педагогіка” Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету: “Соціальна психологія”, „Риторика”, „Етика соціально –педагогічної діяльності”. Студенти 4 курсу ознайомлюються з основними категоріями професійної етики соціального педагога, моральними принципами й нормами соціальної роботи, особистісно – моральними якостями соціального педагога, етикою взаємовідносин із клієнтами, етикою партнерських взаємовідносин у сфері соціального обслуговування тощо.

Питання етики спілкування не є новим, воно досліджується українськими й зарубіжними філологами, філософами, культурологами, мовознавцями, істориками... Питання культури мови соціального педагога в процесі спілкування з різними категоріями клієнтів характеризують науковці й дослідники соціальної роботи А. Бойко, Н. Бондаренко, О. Брижовата. І. Грига, І. Звєрєва, Н. Кабаченко, А. Капська, Л. Коваль, І. Мигович, Д. Полтавець, Г. Попович, О. Савчук, Т. Семигіна та ін. У їх роботах наголошується, що культура мови, підґрунтя якої становить мовний етикет, відіграє величезну роль у спілкуванні не лише соціального педагога та клієнта – правилами мовного етикету користовується кожна людина. Це найпоширеніші вербальні форми, з якими люди звертаються один до одного, такт. Під мовним етикетом розуміють сукупність мовних засобів, що регулюють нашу поведінку в процесі спілкування. Саме в мовній поведінці людини увиразнюється справжня повага до інших людей. Мовний етикет робить спілкування соціального педагога і клієнта приємним, бажаним, результативним.

У дослідженнях перелічених вище науковців акцентується здебільшого на загальних правилах мовного етикету або ж розглядається робота з конкретними групами клієнтів і в контексті поданих особистих якостей соціального педагога наголошується на комунікативності без детального розшифрування. Етиці спілкування соціального педагога з конкретними категоріями клієнтів приділено, на наш погляд, недостатньо уваги. Тому завданням нашої статті є розкриття етичних норм і правил поведінки, яких слід дотримуватися в процесі спілкування з різними категоріями клієнтів. Обмежені рамки статті не дозволяють охопити усіх категорій осіб, з якими спілкується соціальний педагог, тому проілюструємо наше дослідження прикладами дотримання етичних норм у спілкуванні з людьми обмежених функціональних можливостей; малозабезпеченими, безробітними, бездомними клієнтами; людьми похилого віку; сім’ями різного типу; особами, залежними від психоактивних речовин.

У соціальній психології спілкування – це складна взаємодія людей, в процесі якої здійснюється обмін думками, почуттями, переживаннями, способами поведінки, звичками, а також задовольняються потреби особистості в підтримці, солідарності, співчутті, дружбі, належності тощо. Спілкування – необхідна умова формування, існування й розвитку особистості. Виділяють різноманітні форми спілкування: безпосереднє, формальне й неформальне, парне й групове та ін. [1, с.317]. Тому рання діагностика комунікабельності, красномовства в майбутніх соціальних педагогів є важливою складовою їх професійного становлення.

Професійне становлення соціального педагога передбачає вміння „подати” себе, тобто самопрезентувати. Основними мотивами самопрезентації є: прагнення до розвитку взаємовідносин з людьми, самоутвердження, необхідність професійної діяльності. На стиль самопрезентації впливають когнітивні фактори (образ „Я”, цінності, ідеали), особистісні якості – своєрідне поєднання прийомів самопрезентації і соціально –психологічної адаптації [4, с. 47-49]. До комунікативних умінь соціального педагога Р. Овчарова відносить культуру міжособістісного спілкування, вміння встановлювати контакт, виділяти головне і другорядне в інформаційному потоці, вміння слухати й чути, створювати й розвивати позитивні відносини, сприймати та адекватно інтерпретувати вербальну і невербальну поведінку дитини, проявляти толерантність і згідливість [4, с.9-10].

Існує низка методик для визначення комунікативних умінь у майбутніх соціальних педагогів, які успішно застосовується в ході проведення практичних занять зі студентами. Нижче подаємо приклад такої експрес – діагностики.

Експрес – діагностика для оцінки ступеня сформованості комунікативних умінь

0 балів – якість не сформована;7 балів – якість розвинута максимально.- Уміння при викладенні думок виділяти головне, суттєве, значуще.- Здатність несподівано і вдало привернути до себе увагу.- Уміння вислухати, не перебивати співрозмовника.- Уміння „показати” себе в спілкуванні, демонструвати і підкреслювати свої позитивні сторони.- Уміння робити компліменти.- Уміння з повагою ставитися до співрозмовника, навіть якщо він є молодим.- Здатність передавати ініціативу в розмові, змінити емоційний стан співрозмовника.- Здатність визнавати право партнера не погоджуватись з висловленою думкою [8, с. 9-10].

Спілкування виступає одним з головних інструментів професійної діяльності соціальних педагогів, оскільки саме тоді налагоджується контакт із клієнтом, з’являються проблеми, що хвилюють клієнта, проходить накопичення необхідної для розв’язання проблеми інформації. Водночас у процесі спілкування здійснюється цілеспрямований вплив на клієнта. Є. Руденський, Т. Семигіна, Р. Фішер та ін. вважають спілкування однією з найважливіших, а в окремих випадках найскладнішою сферою діяльності в соціальній роботі.

Комунікативний потенціал соціального педагога визначає якість його спілкування і складається з: комунікативних якостей, які характеризують розвиток здатності до спілкування; комунікативних здібностей, тобто здібностей володіти ініціативою в спілкуванні; комунікативної компетентності, тобто знання норм і правил спілкування [7, с. 106-107]. Він значною мірою обумовлений етичними стандартами соціальної роботи, цінностями, індивідуальними характеристиками клієнтів тощо. Соціальний педагог у процесі спілкування повинен дотримуватись стандартів поведінки стосовно певних груп клієнтів, викладених у Міжнародних