вивчити моральні стосунки учасників кримінального і цивільного судочинства з метою розробки рекомендацій для їх оптимізації, розв'язання суперечностей і конфліктів, які виникають у процесі тривалої юридичної практики;—

з'ясувати методологічне значення діалектики моральної і правової свідомості й розв'язати проблему ефективності морального виховання учасників юридичного процесу, співвідношення суспільних і особистих інтересів у ньому.

Усі вищезгадані завдання юридичної етики випливають з наступних положень:—

цінності людської особистості й гуманного ставлення до неї;—

полегшення стану підозрюваного, обвинуваченого і підсудного, турбота про потерпілого та інших учасників процесу;—

необхідності боротьби щодо захисту прав людини, забезпечення їх гарантій, за торжество добра, справедливості, виключення зла в міжособових стосунках, у стосунках особистості та суспільства;—

правильного поєднання особистих і суспільних інтересів, правової і моральної самосвідомості;—

глибокого розуміння необхідності застосування в юридичній практиці механізмів морального і правового регулювання суспільних відносин і забезпечення на цій основі суспільного і морального прогресу, морального оновлення сучасного суспільства

Надійний захист прав людини - вищий критерій оцінки діяльності всіх інститутів держави, що складають систему правоохоронних і правозахисних органів. Ратифікувавши Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод (1950 p.), Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити кожному, чиї права порушені, ефективні засоби правового захисту (ст. 13).

У юридичному механізмі захисту прав людини особливе місце посідає адвокатура, головною соціальною місією якої є захист прав людини. Рівень розвитку адвокатури є одним із індикаторів демократичності суспільства, одна з ознак стану захищеності прав людини.

2.Конституція України (ст. 39) покладає надання правової допомоги громадянам та юридичним особам на адвокатуру. Реалізація конституційних норм вимагає принципово нового підходу до оцінки соціальної цінності адвокатури, вироблення критеріїв ефективності її діяльності щодо забезпечення прав людини, що нерозривно пов'язано з підвищенням престижу адвокатської професії. Все це актуалізує проблему застосування моральних основ адвокатської діяльності.

Етичні аспекти професійного правозаступництва в Україні висвітлювалися у працях Т.В. Варфоломеєвої, Ю.М. Грошевого, О.Л. Жуковської, Я.П. Зейкана, В.В. Леоненка, С.М. Логінової, І.Є. Марочкіна, В.В. Медведчука, М.М. Михеєнка, О.О. Ніколаєва, В.Д. Нора, О.Д. Святоцького, С.С. Сливки, П.В. Хотенця, Н.І. Чвьорткіна, О.Г. Яновської та інших вчених.

Вагомий вклад у запровадження до адвокатської діяльності високих морально-етичних стандартів внесли відомі юристи-практики минулих епох і сучасності

- обґрунтовано, що адвокатська етика є складовою професійної юридичної етики, її самостійним видом, який визначає професійний стандарт поведінки (діяльності) адвоката, а її специфіка визначається особливостями функцій адвокатури

Процеси входження України до Європейського співтовариства обумовили потребу в активізації порівняльних досліджень проблем адвокатської етики у Польщі, Франції та в інших країнах, дослідження міжнародних стандартів організації та функціонування адвокатури

Разом з тим, незважаючи на те, що окремі проблеми етичного підґрунтя адвокатської діяльності були предметом дослідження багатьох науковців, їх комплексне вивчення на монографічному рівні в незалежній Україні не проводилося з урахуванням положень Конституції України, Закону “Про адвокатуру”, Правил адвокатської етики, норм міжнародного права, що виходять з принципу домінантності загальнолюдських цінностей. Відсутні дослідження, присвячені відповідальності адвокатів за порушення норм професійної етики

3.Також це стосується і адвокатської етики.* Ідеї необхідності оформлення етичного підґрунтя адвокатської професії прозвучали ще на установчому з’їзді Спілки адвокатів України і знайшли відображення в її Статуті, прийнятому делегатами цього з'їзду 29 вересня 1990 р. Серед завдань Спілки було передбачено "розробляти і поширювати норми адвокатської етики". *

11-12 січня 1991 р. на засіданні правління САУ Й.Л.Бронз поставив питання про розробку етичного кодексу адвоката. *

14 червня 1991 р на засіданні правління САУ Й.Л.Бронз запропонував узагальнити відповідну практику і вивчити зарубіжні деонтологічні правила. *

В 1995р. на розширеному засіданні Правління САУ була створена робоча комісія з розробки Правил адвокатської етики з числа знаних адвокатів з різних регіонів України (Л. Ізовітова, С. Сафулько, Й. Бронз, О. Нечипоренко, В. Міщенко, Т. Тиханська, В.Маслов, Ю. Полонський, Т. Логойда, В. Коворотний та ін.). *

В 1995-1996рр. під керівництвом віце-президента Спілки – О.Л.Жуковської робочою групою САУ була проведена величезна робота по узагальненню вітчизняних етичних традицій адвокатури, актів, що регулюють поведінку адвокатів в інших країнах, міжнародних етичних стандартів адвокатури та був вироблений робочий проект Кодексу (Правил) етики адвокатів України. *

В 1996р. проект був схвалений в основних положеннях Правлінням САУ та надісланий для обговорення на регіональних конференціях адвокатів, що передували З’їзду адвокатів України. *

1997-1998рр. Проект пройшов експертизу провідних фахівців Ради Європи, Американської асоціації адвокатів, Правничого товариства Англії та Уельсу, Асоціації адвокатів Нідерландів та ін., та отримав високу оцінку як акт, що втілює всі основні міжнародновизнані етичні засади адвокатської діяльності, невід’ємні від її сутності в демократичному світі. *

1998р. – проект був доопрацьований робочою групою з урахуванням пропозицій та зауважень українських адвокатів та зарубіжних експертів і за дорученням Правління, що підкреслило нагальну потребу в прийнятті цього акту, – був переданий Вищій Кваліфікаційній комісії адвокатури. *

1 жовтня 1999 р. ВККА на підставі повноважень, наданих Указом Президента України “Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури”, схвалила Правила адвокатської етики в редакції, що була запропонована Спілкою адвокатів України. *

Прийняття Правил стало знаменним досягненням адвокатури України, яке зробило її рівноправним членом міжнародної адвокатської спільноти, оскільки в усьому світі правила адвокатської етики, що відповідають загальним міжнародновизнаним стандартам, вважаються необхідним підґрунтям демократичної адвокатури. *

Правила заклали принципові орієнтири здійснення адвокатами діяльності в складних, неоднозначних ситуаціях, забезпечили об’єктивність і стабільність критеріїв оцінки поведінки адвокатів у дисциплінарній практиці КДКА, і зрештою – мали величезне інформаційне значення, змалювали своєрідний моральний портрет адвокатури України як міцного,