ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ

Цей стиль сучасної української мови певний час розвивався тільки як епістолярій приватного характеру, оскільки український народ не мав своєї державності і українська мова в царській Росії офіційною владою взагалі не визнавалась як мова, а вважалася наріччям російської. Проте інтенсивний розвиток і художнього стилю, кодифікація норм літературної мови заклали добре підґрунтя для розвитку офіційно-ділового стилю, як тільки з'явилися для цього належні умови — утворення Україн-ської Народної Республіки. На жаль, законодавча, диплома-тична, адміністративно-управлінська мовна спадщина того пе-ріоду (1918—1920 pp.) з відомих політичних причин мало досліджена. Офіційно-ділове життя української мови в УРСР всіляко обмежувалося, допускалося тільки для вигляду, проте ті мовні кліше, специфічна термінологія, синтаксичні структу-ри, композиція ділового тексту, що були ще в давній книжній мові, сформувалися у стильову парадигму мовних ознак офі-ційно-ділового стилю сучасної української літературної мови. У зв'язку з проголошенням України незалежною самостійною державою нині максимально зростає роль офіційно-ділового стилю української мови, що обслуговує суспільне, громадське і державне життя громадян усієї країни.

Сфера використання офіційно-ділового стилю мови — це офіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавство, адміністративно-госпо-дарська діяльність.

Головне призначення — регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуго-вування громадянських потреб людей у типових ситуаціях.

Головні ознаки офіційно-ділового стилю: регулювально-імпе-ративний характер, документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність (тривалий час зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандар-тизація значної частини висловів, сувора регламентація тексту.

Офіційно-діловий стиль має свою офіційно-ділову лексику, але вона не є особливо чисельною, такою, як терміни у науково-му стилі. Колорит офіційності, діловитості формується не так лексикою, як стабільною композицією тексту, який складається загалом із загальновживаної лексики, і тільки окремі лексеми є стилістемами офіційно-ділового стилю.

Основні мовні засоби: на нейтральному тлі загальновжива-них мовних елементів широке використання суспільно-політич-ної та адміністративно-канцелярської термінології (відряджен-ня, протокол, наказ, вищезазначений, вищезгаданий, нижчепід-писаний, пред'явник, пред'явлений, заява, заявник, сторони, по-казання, ухвала, угода, розпорядження, резолюція, інструкція, план, звіт, документ, декларація, кредит}', специфічна терміно-логія на зразок порушити питання, подати пропозицію; відсут-ність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індиві-дуальності автора, обмежена синонімія. У синтаксисі офіційно-ділового стилю переважають: безособові і наказові форми дієслів; безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові речення; іменний присудок, складні синтаксичні конструкції, дієприкметникові і дієприслівникові звороти. Обо-в'язковим є чітко регламентоване розміщення і побудова текс-ту, обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандарт-них висловів (тому в діловому спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками).

Офіційно-діловий стиль мови має такі підстилі (та їх жанри): законодавчий (закони, укази, статути, постанови); дипломатич-ний (міжнародні угоди — конвенції, повідомлення — комюні-ке, звернення — ноти, протоколи); адміністративно-канцеляр-ський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти).

Законодавчий підстиль складають документи, які виконують настановчо-регулювальну функцію в державному і суспільно-му житті, утверджують обов'язкові правові норми: декрети, закони, кодекси, конституції, укази, постанови, рішення. Мова цих документів, хоч і насичена юридичною термінологією, ус-кладненими синтаксичними конструкціями з відокремленням, підрядністю, повинна бути доступною і зрозумілою кожному громадянинові держави, бо всі мають однакове конституційне право на таку законодавчу інформацію.

Дипломатичний підстиль обслуговує дипломатичну службу, контакти Української держави з іншими державами, міжнарод-ним співтовариством і всесвітніми організаціями. Цей підстиль характеризується специфічною лексикою, термінологією, серед якої чимало запозичень, та своєрідними формулами диплома-тичної ввічливості.

До дипломатичних належать:—

організаційно-регулюючі документи (конвенція, пакт, угода, протокол про наміри);—

організаційно-впливові документи (декларація, нота, вер-бальна нота, міжнародна заява);—

інформативно-описові документи (меморандум, комюніке).

Адміністративно-управлінский підстиль, як кровоносна сис-тема, забезпечує зв'язок усього управлінсько-виконавчого апа-рату держави між його внутрішніми підрозділами і кожним громадянином держави. Він єдиний з підстилів активно дохо-дить до кожного члена суспільства, як і розмовний стиль, особ-ливо нині, коли Україна стає правовою державою.

Серед адміністративно-управлінської документації виділяють:—

розпорядчу (наказ, постанова, рішення, резолюція, роз-порядження);—

організаційну (договір, інструкція, статут, штатний роз-пис, тарифікація);—

інформаційно-довідкову (автобіографія, заява, звіт, план, характеристика, інформація, довідка).

За строком зберігання визначають короткотермінові (до 10 років) і тривалого часу зберігання (понад 10 років) документи.

За секретністю чи відсутністю її документи бувають: секрет-ними, для службового користування і звичайними.

За надходженням документи називають зовнішніми або внут-рішніми (ті, що складаються в організації).

Документи, що стосуються особи, є її особистими, а ті, що стосуються роботи, — службовими.

Для офіційно-ділового стилю основною є функція повідом-лення громадянам, установам і організаціям законів, постанов, розпоряджень, угод та іншої офіційної інформації, що виникає і вступає в дію чи виводиться з обігу на всіх рівнях державно-го, суспільного, громадського і виробничого життя.

Положення, висловлене М. Брандес, про те, що в межах однієї предметної галузі функціональний стиль «уніфікує тип функ-ціонування, тип поведінки кожного мовного жанру», найпов-ніше підтверджується саме характером офіційно-ділового сти-лю: «Офіційно-діловий стиль керує (управляє) вибором і ком-бінуванням мовних засобів для оформлення змісту (висловлен-ня, спілкування) у сфері суто офіційних людських взаємовідно-шень, а саме у сфері правових відношень і управління».

Традиційно, як і інші дослідники, відзначаючи книжний ха-рактер і писемну форму офіційно-ділового стилю, М. Брандес логічно продовжує: «... він не є мовою регулярного масового спілкування. Крім того, він комунікативне односторонній: це мова повідомлення, а не спілкування, його сприймають, але дуже рідко відтворюють, і ним не говорять»2. На наш погляд, зауваження «ним не говорять» є дуже суттєвим для характерис-тики офіційно-ділового стилю: його використовують, він — засіб: системний, кодовий, схематичний.

Хоча офіційно-діловий стиль прийнято називати книжним, писемним, бо основними його текстами є офіційні папери, що мають статус документів, проте він має і усну форму вияву (пе-реговори на різних рівнях державної і громадської влади, офі-ційні зустрічі, ділові розмови,