Слід відзначити, що в текстах офіційно-ділового стилю мало прикметників, зокрема майже немає якісних, тому що перева-жає номінація фактів, явищ без якісної оцінки їх.

Ті прикметники, що вживаються в офіційно-діловому стилі, є відносними і майже всі входять у стійкі словосполучення: державна скарбниця, матеріальна допомога, соціальний захист, моральне відшкодування, нормативний акт, грошова одиниця, споживчий кошик. З цієї самої причини (відсутність якісних оці-нок) у документах дуже мало прислівників, частково функція їх компенсується прийменниково-іменниковими конструкція-ми: до запитання, за власним бажанням, за наказом, у розвиток наказу, за фактами порушень.

На синтаксичному рівні специфікою офіційно-ділового сти-лю є використання ускладнених довгих речень з дієприкмет-никовими і дієприслівниковими зворотами, однорідними чле-нами, підрядними реченнями, але при цьому зміст речення не губиться завдяки членуванню його на окремі блоки, що ство-рюють своєрідну синтаксичну комбінацію. <Ј^ Синтаксичною ознакою офіційно-ділового стилю є широке використання односкладних речень, зокрема інфінітивних, без-особових, що пояснюється імперативним характером доку-ментів, а також номінативних речень у заголовках різних доку-ментів: Заява про відкриття рахунка; Опис бланків суворої звітності.

Найсуттєвішою рисою офіційно-ділового стилю є стандарт-ність мовного оформлення документів, яка відображає типові і часто повторювані ситуації і змісти у сфері ділових стосунків. Вона сприяє економії місця і часу під час оформлення, а також при обробці документів і адекватному сприйманню та розумін-ню їх, підвищує інформативність документів.

Стандартизація породжує усталені мовні формули і блоки текстів, які за синтаксичною будовою нагадують словосполу-чення чи моделі речень: вид на проживання, вірча грамота, гро-шова компенсація, запис актів громадянського стану, засоби до існування, одноразова допомога, особа без певного місця прожи-вання, порядок денний, право на працю, рада засновників, строк чинності, бути на утриманні, вести облік, вступити в права, входити до компетенції, діяти на засадах, довести до відома, залишитись у силі, набрати чинності, надати послуги, наклас-ти стягнення, оскаржити стягнення, поновити па посаді, при-тягти до відповідальності, с обов’язковим для виконання, на ви-конання розпорядження, на вимогу керівництва, незалежно від форм власності, у відповідь на ваш лист, договірні сторони по-годжуються з тим, що передбачено нижче; з правилами ознайом-лений і зобов'язуюсь виконувати, визнати такими, що втрати-ли чинність.

Особливістю цих стійких словосполучень (мовних формул) є те, що вони нерозчленовано виражають поняття і водночас мають виразну норму синтаксичного словосполучення, ніби пе-ребувають на межі між фразеологією і синтаксисом. За грама-тичними ознаками вони — словосполучення, за вживаністю — фраземи, які не можна модифікувати (особа похилого віку; кон-троль за виконанням даного рішення; притягнення до відповідальності).

Критерії виділення офіційно-ділового стилю, зокрема дипло-матичного підстилю, можна поділити па паралінгвістичні (суто комунікативні) і лінгвістичні (мовно-комунікативні).

До стилетворчих комунікативних (паралінгвістичних) чин-ників офіційно-ділового стилю відносяться:—

комунікативна сфера суспільної діяльності;—

соціально-культурні типи мовців;—

ситуативна специфіка мовної комунікації. Вона складається з кількох компонентів:—

типової цільової настанови мовного спілкування;—

типових обставин та умов;—

предмета мовлення і предметного оточення;—

кількості учасників мовного спілкування;—

їх соціально-рольових характеристик;—

міжособистісних аспектів спілкування (знайомство, кон-такт, передбачуваність, непередбачуваність, приязнь, агре-сивність тощо).

До основних мовно-комунікативних стилетворчих чинників офіційно-ділового стилю можна віднести:—

форму мовного спілкування (усна, писемна), жанри цих форм (доповідь, звіт, участь в обговоренні, пропозиція, заува-ження, бесіда, експертиза, документи, листи);—

загальні ознаки функціонального стилю;—

основний функціональний тип мовлення і композиційно-мовні форми (монолог, діалог, полілог, розповідь, міркуван-ня, опис, переключення тощо);—

принципи композиційної побудови тексту: інвенція, дис-позиція (виклад, тези, логічні й аналогійні аргументи, факти, спростування, висновки);

г— специфічне (спеціалізоване) використання мовних засобів різних рівнів у межах дії названих комунікативних стилетвор-чих чинників офіційно-ділового стилю (елокуція), його підсти-лів та жанрів.

Комунікативна сфера, або сфера мовного спілкування, — це та галузь діяльності, в якій функціонує мова і в якій виробляє свою мовленнєву системність. Отже, такі сфери виділяються, а точніше, формуються залежно від професійної специфіки су-спільної діяльності людей, матеріального виробництва, духов-но-інтелектуальних інтересів. Важливими для суспільного і навіть особистого життя людини є правова, адміністративно-управлінська та державно-політична сфери. На їх теренах фор-мується офіційно-діловий стиль. У державно-політичній сфері виокремлюється вужча, але надзвичайно актуальна для держав-ного суверенітету нації сфера зовнішньополітичних відносин і міжнародної діяльності, вона має свою специфіку, суть якої в її двосторонньому характері. Одна сторона зумовлена внут-рішнім станом країни і виявляється у обстоюванні її інтересів і намірів політики, а друга сторона спрямована у зовнішній світ

і зумовлюється та коригується його політикою, інтересами і впливами. Саме тому в стильових рисах і композиційно-мов-них формах, системі номінування, способах вираження інтенції, лексико-фраземному арсеналі дипломатичного мовлення так багато специфічного — умовного, традиційного аж до конвенційності, усталеного і формального.

Саме через двосторонній характер дипломатичної діяльності (біполярність — оберненість однією стороною всередину країни, а другою — у зовнішній світ) дипломатичне мовлення (і мова) характеризується значними політичними, соціальними обме-женнями і навіть табу, підвищеним самоконтролем мовця у всіх комунікативних ситуаціях, високим рівнем професійної робо-ти і соціальної культури співрозмовників.

Чітко означене соціально-професійне середовище, елітні учас-ники дипломатичного мовлення (керівники держав і міжнарод-них організацій, урядовці, політики, діячі науки і культури — носії високого соціально-культурного типу учасників мовної комунікації) зумовили формування специфічного стилю викла-ду предметів мовлення, таких мовних рис, які символізують дипломатичну сферу. Проте це не означає, що в дипломатично-му підстилі все тільки специфічне, особливе й спеціалізоване, бо за такої умови (що реально взагалі не є припустимою) відбу-лася б нейтралізація дипломатичної специфіки, або нейтралі-зація дипломатичної конотації. Певні риси мовних одиниць видаються специфічними тільки тоді, коли вони постають і підіймаються на нейтральному тлі інших рис. Основою всіх стилів і підстилів є нейтральні засоби загальнонаціональної української літературної мови. На нейтральному загальномовному тлі дипломатичне мовлення