Реферат

Проблеми морального та естетичного виховання

Зміст

ВСТУП

Mopальне виховання заложить від моралі — однієї з форм суспільної свідомості, сукупності загальноприйнятих норм, і принципів і правил, що регулюють поведінку людей. Мораль, моральні норм поведінки дуже міцно пов'язані з поняттям «етика», «етичні норм поведінки».

Саме мораль і є об’єктом вивчення етики.

З давніх-давен етику було прийнято вважати «практичною філософією» на відміну від «суто теоретичного знання» про світ. Етика вбачає своє завдання не тільки в тому, щоб розкрити суть моралі і її теоретичні основи, а й насамперед у тому, щоб навчити моралі — запропонувати ідеальну модель міжлюдських відносин, в якій немає відчуженості між індивідом і родом, а щастя збігається з добром. Такою є кінцева ціль моральності.

Мораль виникла із об'єктивної необхідності регулювати взаємовідносини людей, погоджувати їхні дії, вчинки з метою збереження цілісності певної соціальної спільності.

Оскільки моральність має суспільний характер (загальнолюдський), то під нормами моральності слід розуміти вимоги су-спільства до поведінки людей у певних ситуаціях, що часто повто-рюються. Дотримання їх необхідне для підтримання людського співжиття, соціальної взаємодії людей, узгодження суспільних і особистих інтepeсів. Суспільні норми поведінки формуються на основі загаль-ноприйнятого певним суспільством ідеалу, який є носієм ідеальних норм і правил людського співжиття. Такий ідеал є орієнтиром мо-ральних якостей особистості. У народному досвіді, в традиціях і звичаях, що шліфувалися протягом віків, у яскравих образах, життєстверджуючих дотепах, афоризмах, приказках, прислів'ях закладено мудру народну філософію, своєрідний моральний ко-декс, визначено поведінкові норми — бути чесним, правдивим, скромним, совісним, працьовитим, милосердним, поважати старших турбуватися про батьків, не нищити природу тощо.

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Проблемі формування загальнолюдських норм моральності велику увагу приділяв В. О. Сухомлинський: «Саме в молодшому віці, коли душа дуже піддатлива до емоційних впливів, ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їх азбуки моралі...».

Норми моральності підтримуються авторитетом громадської думки, прикладом і звичкою.

Одною з основних проблем морального виховання є моральне виховання молоді, тобто формування моральної свідомості, розвитку моральних почуттів і ставлень, виховання звичок моральної поведінки. Моральне виховання учнів — це вивчення теоретич-них основ моралі, формування в них моральних уявлень і понять, організація досвіду їхньої моральної поведінки і діяльності, які відповідають вимогам моралі нашого суспільства.

Процес морального виховання здійснюється у взаємозв'язку з інтелектуальним розвитком особистості та формуванням вольових якостей її. У комплексі воин становлять духовну сферу особисто-сті. В процесі її розвитку поетапно формується моральний досвід.

Формування моральної особистості і відповідного стилю моральної поведінки спирається на ряд автономних передбачень: по-перше, певний рівень розумового розвитку, здатність сприймати, застосовував і оцінювати відповідні норми і вчинки; по-друге, емоційний розвиток, включаючи здатність до співпереживання; по-третє, накопичення власного досвіду більш чи менш самостій-них моральних вчинків і відповідної самооцінки; по-четверте, вплив соціального середовища, яке дає дитині конкретні зразки мораль-ної й аморальної поведінки, що так чи інакше заохочує [3, 70-71].

У правильному моральному світорозумінні висхідна функція належить етичній освіті. Вона не обмежується озброєнням людей знаннями закономірностей розвитку моралі, основополож-них принципів і норм моральності. Навіть найвищим рівнем їхньо-го розуміння і засвоєння етична освіта не завершується. Вона по-кликана збагачувати й удосконалювати моральне мислення, мо-ральну память і моральне уявлення людей.

Моральне мислення виявляється в умінні використовувати етич-ні поняття, не спотворюючи їхньої сутності і змісту, чітко пого-джуючи їх зі своєю поведінкою, з життєвими явищами. Незасвоєння етичних понять — одна з причин аморальних вчинків.

Моральне уявлення насамперед виявляється в розвинутій потребі ставити себе на місце людини, якій хочеш що-небуть сказати чи зробити. Це уміння, ніби зі сторони, наскільки чесним, справедливим, принциповим, гуманним буде твій вчинок, тобто на рівні своєї уяви дати йому моральну оцінку моральну оцінку, тим самим остерігаючи себе та інших від хибного морального кроку.

У наш час – період перебудови свідомості людей – моральне уявлення надає неоціненну допомогу в самозреченні від колишніх економічних, управлінських і моральних стереотипів. Здійснюється процес формування національної самосвідомості особистої. Національна самосвідомість - це усвідомлення кожною людиною себе як представника певної нації, носії національної культури, історії. Національно свідома людина не забуває своєї належності до певної нації (національності, етнічної групи). Така людина глибоко знає рідну мову, культуру, всі сфери життя народу, турбується про його сучасне й майбутнє. Вивчаючи інші мови, така людина ніколи не забуває, а ще більше пізнає і любить материнську мову [4, 71].

Ще однією проблемою морального виховання є набуття моральних умінь і навичок. Чим краще відпрацьовано практичні уміння, чим різноманітніші моральні навички, тим активнішою є роль звичок у поведінці людей. Завдяки умінням люди здатні легко і природно наслідувати норми моральності. В їхніх вчинках органічно злиті знання і дія, а це найкраще підтвер-дження їхньої моральної цілісності, високого рівня моральної сформованості.

Моральні норми діють тоді, коли із стану знань усвідомлені, вони переборюються па практично засвоювані й автоматично до-тримувані. Ось чому в моральному вихованні велике значення надається тренуванню (вправлянню) в засвоєнні моральних норм, у виробленні моральних умінь. Можна прекрасно знати моральні норми, але практично їх не дотримуватися, тобто моральність осо-бистості виявляється в її діяльності і ставленнях, що мотивують цю діяльність. У процесі діяльності закріплюються моральній знання перетворюючись на уміння, навички, почуття, формуються звичні норми поведінки, потреби діяти згідно із загальноприйнятими правилами поведінки.

Діяльність особистості— завжди самодіяльність, рівень якої залежить від віку рівня вихованості школяра. Моральне вихован-ня як педагогічний процес — це організація