1. інтимна зона (15 – 46 см) – дозволяється проникнути у цю зону тільки особам, які знаходяться у тісних емоційних контактах (батькам, дітям, родичам, близьким друзям);

2. особиста зона (46 – 120 см) – простір, який розділяє нас, коли ми знаходимось на вечірках, офіційних прийомах тощо;

3. соціальна зона (від 1,2 до 3,6 м) – на таких віддалях ми тримаємось від сторонніх людей, наприклад, нового службовця, майстра, який прийшов поремонтувати житло тощо;

4. суспільна зона (понад 3,6 м ) – коли ми звертаємось до великої групи людей, виступаємо перед аудиторією.

У багатьох європейських націй інтимна зона дорівнює 23-25 см, у американців 46 см. А. Піз приводить приклад, коли на офіційній зустрічі вели бесіду 2 американці. Вони на протязі всієї розмови підтримували дистанцію 90 см. І навпаки, доводилось спостерігати, як по залу під час розмови пересувались 2 інші співрозмовники: американець і японець, оскільки японець, інтимна зона якого дорівнює 25 см постійно робив крок уперед, щоб досягти зручного для нього простору для спілкування, американець в свою чергу весь час відступав назад, так як його співрозмовник постійно втручався у його інтимну зону і цим самим створював атмосферу дискомфорту для свого співрозмовника. Стає цілком зрозумілим, чому на бізнеспереговорах азіати і американці з деяким підозрінням дивляться один на одного. Американці вважають, що азіати ведуть себе надто фамільярно, азіати ж у свою чергу вважають американців холодними і надто офіційними.

Незнання культурно обумовлених відмінностей в інтимних зонах представників різних націй легко може привести до непорозумінь та невірних уявлень про поведінку та культуру інших.

Говорячи про американський діловий стиль спілкування слід відмітити, що американці відрізняються індивідуалізмом та енергійністю, вмінням ставити перед собою мету і добиватися її. Вони енергійно відстоюють свої власні права та інтереси, а також інтереси своїх фірм. Переговори ведуть інтенсивно, не витрачаючи час на пусті формальності. Прагматичні, цілеспрямовані, напористі американські бізнесмени прагнуть зразу “схопити бика за роги”. У діловій розмові вони сконцентровують свою увагу не тільки на загальних питаннях обговорюваної проблеми, але і на деталях, пов’язаних з реалізацією договорів. Не можна сказати, що американці педантичні: просто вони вважають, що в бізнесі нема несуттєвих деталей. Тому до переговорів американські підприємці готуються дуже сумлінно. Велика увага приділяється розподілу функцій між учасниками переговорів.

Професіоналізм – одна із основних рис американських бізнесменів. В американській делегації ви навряд чи зустрінете людину некомпетентну.

Американці завжди пам’ятають: “час – це гроші” і тому живуть за розкладом. На ділову зустріч в США прийнято приходити точно в зазначений час. Особливо строго це правило поширене на Східному узбережжі (від Вашингтона до Бостона). В західній частині спізнення, при наявності поважної причини, допускається.

На переговорах американські бізнесмени часто займають жорстку позицію, використовуючи метод позиційного торгу: при виникненні труднощів використовують “пакет”. Під час переговорів спочатку узгоджуються загальні рамки можливого договору, а вже потім проробляються деталі. Європейцям і бізнесменам із Азії їх стиль часто видається надто грубим, агресивним, егоїстичним. Проте, розумніше буде не гніватися на американських партнерів, а приймати їх такими, які вони є, і платити їм тою ж монетою. Атакуючи партнера, американець вважає, що той керується тими ж правилами, що і він сам. Американці з дитинства виховують в собі войовничі якості, дуже люблять змагатися і постійно змагаються один з одним. Досягнення, рекорди, спортивний азарт – це їх стихія.

Американцям властива демократичність у спілкуванні і в манері одягатися. Члени американської делегації часто звертаються один до одного просто на ім’я, навіть якщо різниця у віці і статусі між ними досить значна. Американці, беручи участь у переговорах, мають набагато більше свободи дій при прийнятті остаточного рішення, ніж, наприклад, члени китайської делегації. Правилами протоколу більшість американських бізнесменів схильні нехтувати.

Американські бізнесмени вміють майстерно показати товар, рекламувати достоїнства своєї компанії і переконати партнера у користі угоди. Тому, якщо ви не зумієте переконливо доказати, що переговори вигідніше вести саме з вами, то американці можуть почати шукати собі іншого партнера.

Американці зазвичай задають багато запитань, іноді – дуже особистого характеру. Вони можуть видатися вам нетактовними, але не гнівайтесь: це прояв щирого інтересу до вас. Американці дружелюбні, але дружбу трактують своєрідно. Своїх друзів вони поділяють на “друзів по роботі”, “друзів по відпочинку”, “друзів сімї” і т. п.

Якщо, прибувши в США, ви хочете зустрітися із своїми американськими друзями, то повідомте їх про свій приїзд і чекайте запрошення.

На діловому прийомі можна говорити про хоббі та сім’ю. Такі теми, як політика і релігія, краще не обговорювати. Небагатослівних співрозмовників і пауз у розмові американці не люблять.

Ділові прийоми, а також самі переговори у США досить недовготривалі.

До себе додому запрошують рідко. Якщо була така пропозиція, значить хазяїн дому дуже зацікавлений в цьому. Гостю слід принести пляшку вина чи сувенір.У ділових жінках американців приваблює яскравий, акуратно накладений макіяж і коротка стрижка.

Службові приміщення як правило тримають відчиненими. У США прийнято дотримуватись правила: “американець на службі зобов’язаний бути у розпорядженні оточуючих”.

Розмовляють американці дуже голосно. Британська манера говорити приглушеним голосом у них вважається “шепотом” і викликає неприязнь та підозру.

Рух пальця із сторони в сторону може виражати легкий осуд, загрозу чи заклик прислухатися до сказаного.

Дистанція під час бесіди – велика (однак жиючі в США негри і