Безпосередньо з темою дисертації пов’язана колективна монографія С.Горовітца, А. Джеметона, Р. Макліна, Дж. О’конора, І. Періна, С. Шірвін “Moral Problems in Medicine “ (“Моральні проблеми в медицині”), в якій подається загальна характеристика моральної філософії, зв’язок філософії і медицини, вплив найбільших етичних теорій на біомедичні принципи і проблеми.

Слід звернути також увагу на дослідження різних зарубіжних центрів, інститутів, комітетів у галузі біоетики. Це насамперед стосується таких американських біоетичних соціальних структур як: Hastings Center, ???The Joseph and Rose Kennedy Institute for the study of Human Reproduction and Bioetnies, Center for the Advanced studies in Ethics і ін., діяльність яких носить в більшій мірі регулятивно-санкціонуючий характер. Діяльність таких біоетичних соціальних структур проводиться у трьох напрямках: 1) законодавчо закріпити необхідність попередньої етичної експертизи дослідницьких проектів, в яких братимуть участь піддослідні; 2) створити механізм здійснення такої експертизи, яка б проводилася у відповідності єдиній процедурі; 3) IRB (Спостерігаюча Рада Закладу) повинна бути наділена повноваженнями заборонити проведення експериментів, які не відповідають вимогам закону.

Якщо американські біотехнічні організації наділені повноваженнями “заборони”, то характерною рисою Європейських біоетичних комітетів є консультативно – дорадчі функції. Оскільки Європейські країни можуть відрізнятися одна від одної соціально-економічними і культурними умовами, а також організацією систем охорон здоров’я і проведення наукових досліджень, мета, організації, діяльність біоетичних соціальних структур можуть суттєво відрізнятися. Так, наприклад, датський Central Scientific-Etical Review Committee спрямовує свою діяльність на діалог з суспільством на впровадження біоетичної освіти. А вже Шведський National Caencil on Medical Ethics – на консультування свого уряду і парламенту у питаннях біомедичної етики. У вирішенні біоетичних проблем велике значення мають особливості і традиції конкретних країн.

На території України, у радянський період, коли країні ефективно функціонувала державно-патерналістська система охорони здоров’я, а медична етика набула різкий деонтологічний нахил (деонтологія з її однозначним принципом належного, тобто належної поведінки медпрацівників, була значно зручною для тоталітарного режиму ніж професійна етика) про біоетику або не говорили, або її критикували як сумнівний напрямок, який ніс з собою загрозу: небезпеку біологізаторського редукціонізму, небезпеку втрати гуманістичної заданості етичних традицій. Показовими у цьому відношенні є публікації А. Карімського, Є. Кармазіна Г. Царегородцева, а також матеріали наради в редакції журналу “Вопросы философии” стосовно проблем ідеологічної боротьби (“Вопросы философии”, 1983, № 9, с. 75).

Проблемами біоетики стали цікавитися радянські мислителі і філософи тільки у 80-их роках. Не дивлячись на те, що вони були обмежені у можливостях вирішення невідкладних практичних завдань (філософи не були включені в склад будь-яких комісій, які б впливали на розповсюдження біоетики), їхні праці стали плідним грунтом для подальшого розвитку біоетики. Це, насамперед, стосується праць Г. Батіщева. І Ільїна, М.Мамардашвілі, М. Моїсеєва, В. Лекторського, П. Смірнова, В. Філатова, І. Фролова, В. Єфросінова та ін.

Можна вважати етапною колективну монографію Н. Балашова, В. Власова, Р. Докинза, А. Іванюшкіна, А. Куріло, М. Малєіна, В. Наслєдкова, Т. Наслєдкової, І. Сілуянової, П.Тищенка, В. Тихоненка, А. Тіхостова, О.С. Харакаса, Г. Червонської, Б. Юдіна та ін. “ Біоетика: принципи, правила, проблеми”, автори якої піднялись до філософсько-соціальних узагальнень біоетичної проблематики. Монографія покликана вияснити, який зміст вкладено в термін “біоетика”, проаналізувати найзагальніші біоетичні принципи і проблеми, вияснити, яке місце займає біоетика в сучасній культурі. У формі діалогу обговорюються ті моральні дилеми, які виникають під дією науково-технічного прогресу у найдраматичній точці людського життя – при її зачатті і смерті. Окремий розділ присвячений цілком новій темі – дискусії, яка розгорнулася у світі і зв’язку з реальною перспективою отримання клонів – генетичних точних копій генюючих або, що вже існували людей.

Необхідно відмітити колективну монографію “Биомедицинская этика” під редакцією В.І. Покровського, в якій аналізуються проблеми біоетики в різних галузях медицини: в психіатрії, епідемолгії, трансфузіології, в медичній генетиці і ін. Авторами підкреслюється міждисциплінарний характер проблем біоетики, у вивченні яких перехрещуються інтереси медицини, біології, філософії і юридичних наук; робиться висновок, що кінцевою метою біоетики є опрацювання заходів морального і юридичного характеру, які б могли уберегти людину від згубних наслідків впровадження в життя нових, але ще до кінця не провірених, біотехнологій.

Досить цікавою є книга відомого московського діяча руху за права тварин Т. Павлової “Биоэтика в высшей школе”, в якій розкривається наукове і філософське розуміння біоетики, принципи етичного відношення до тварин, історія розвитку біоетики в різних філософських вченнях і релігіях. Велике значення автор надає вихованню етичного ставлення до тварин і окреслює шляхи для досягнення цієї мети.

На особливу увагу заслуговують і вітчизняні публікації з біоетичної тематики. Українські автори акцентують на необхідності докорінної зміни структури наукового пізнання, освітньої діяльності та практики в напрямку екологізації, гуманітаризації (В.Андрущенко, О. Васильченко, А.Васильченко, А Голікова, М.Кисельов, В. Кордюм, В. Крисаченко, Ю. Кундієв, В. Малахов, А. Нагорна, В. Пазенюк, М. Попович, О. Сичивиця, В. Табачковський, О. Шевчук, В. Шинкарук та ін). Характерною рисою, яка об’єднує українських авторів, є розуміння біоетики як сферу етичного відношення до людини, до природи, до живого. Тобто український мислитель тяжіє до концепції “глобальної біоетики”.

Соціальна філософія

О.В. Стримбіцька.

Натуралістично-прагматична етика і біоетика.

Специфіка сучасного процесу вирішення вічних проблем життя і смерті, сутності людини, ії місця в світі, її взаємовідносин з іншими людьми, з тваринами, з