Не в наших руках перешкоджувати нашому народженню: але цю помилку – бо часом це помилка – ми можемо виправити. Якщо знищуєш себе, то робиш гідні великої поваги справу: цим майже заслуговуєш жити... Суспільство, що кажу я! Саме життя має від цього велику користь, ніж від “життя” у відреченні, немочі чи іншій чесноті...” (4, 611-612).

Під категорію паразита попадають не тільки хворі, а й людські ембріони, індивіди, котрі знаходяться в глибокій комі, психічно неповноцінні, адже паразитом у Ніцше, є той, у кого відсутні благородні думки, хто хоче жити за рахунок інших. З часом у “паразита” може появитися неприємне, неприязне відчуття до тих, від кого він залежить (6, 26). Паразит протестує проти здоров’я, крім сміливості духу, душевної доброти, а отже і проти самого життя. І хоч Ніцше не визнає ніяке “в ім’я”, паразит повинен бути знищений “заради” самого життя.

Проте, при вирішенні біоетичних проблем, користь не може бути визнаною кінцевим принципом, оскільки неправомірним є саме співставлення таких різних “благ” як грошова вартість лікування і цінність людського життя. Відношення затрата-користь є ефективним тільки в тому випадку, коли воно застосовується до однієї і тої самої цінності і до одної і тої самої особистості, тобто, коли воно розглядається не як вищий принцип, а як судження, яке стосується людини і її цінностей (7, 53). Наприклад, принцип користі може правомірно застосовуватися у випадку, коли лікар вибирає спосіб лікування, враховуючи можливу шкоду (ризик) і можливе благо для життя і здоров’я пацієнта.

Необхідно відмітити, що більшість формул, які використовуються у сучасній медицині для оцінки терапевтичного втручання чи економічних затрат, носять утилітарний характер. Так, досить поширеними є наступні формули: СВК (співставлення вартості-користі), СВЕ (співставлення вартості-ефективності), ЯВК (якісно впорядковане життя) які, співставляючи різноманітні фактори (здоров’я, і реабілітація, терапія і наявні фонди), можуть відмовити у допомозі чи терапії, мотивуючи це непродуктивністю витрат чи концепцією якості життя, яка базується тільки на біологічних чи економічних факторах.

Вирішення біоетичних проблем буде залежати від висхідних позицій більш “жорстокого” чи більш “м’якого” утилітаризму. Якщо ранній утилітаризм (Юм) користь визначав з оцінки приємного і неприємного, а неоутилітаристи (Бентам, Мілль) – максимального збільшення задоволення, зменшення болі і розширення сфери свободи для більшої кількості людей, то й сьогодні деякі автори із здатності відчувати виводять принцип користі.

Таке зведення поняття особистості до здатності відчувати задоволення і біль, впливає на те, що

а) у сфері захисту інтересів індивідів не беруться до уваги інтереси людей, котрі нездатні відсувати (ембріони до стадії формування нервових структур, індивіди, котрі знаходяться в глибокій комі і т.п.);

б) виправдовується знищення індивідів, коті хоч і здатні відсувати, але страждання котрих переважає задоволення людей, котрі викликають в інших більше болі ніж радості (фізично й психічно неповноцінні, смертельно хворі і ін.);

в) виправдовуються будь-які, навіть, і ті, що ведуть до вбивства, втручання в людське життя, з єдиною метою запобігти будь-якому стражданню (7,55).

Натуралістично-прагматична етика не в силі подолати твердження, що життя людини повинно оцінюватися тільки з огляду здатності відчувати задоволення і біль або через економічні критерії продуктивності непродуктивності затрат.

Список літератури

А. Камю. Ницше и нигилизм (из книги «Бунтующий человек») // Историко-философские исследования. Ежегодник’. Вып.1 – Минск:. Университетское. 1991. –221 с.

Фр. Ницше. Воля к власти // Соч.: В 2 Т. – М.: Мысль, 1990.

Фр. Ницше. Жадання влади // Ніцше Ф. Так казав Заратустра; Жадання влади – К.: Основи, Дніпро, 1993. – 415 с.

Ф. Ницше. Сумерки гедомов, или как философствуют молотом // Соч.: В 2 т. Т2 – М.: Мысль, 1990. –829 с.

Фр. Ницше. Так казав Заратустра // Ніцше Ф. Так казав Заратустра; Жадання влади – К.: Основи, Дніпро, 1993. – 415 с.

Фр. Ніцше. Человек в своих отношениях с другими людьми. Женщина и ребенок. – М.: МПО МЕТТЭМ, 1991. –32 с.

Э Сгреччи, В. Тамбоне. Биоэтика: Учебник. – М.: Библий. – Богослов. Инст. Св.ап. Андрея, 2002 . – 413 с.

И. Силуянова. Этика врачевания. Современная медицина и православие. – М.: Изд-во москов. Подворья Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 2001. – 319 с.

А.Д. Попіашвілі. Проблема нігілізму в філософії Фр. Ніцше і М. Хайдигера // Філос. і соціол. думка. –1989. - №2.

Potter V. R. Bioethics: bridge to the future, Prentice Hall, Englewood Cliffs (Wj), 1971.