Здавна люди стали висміювати людські вади і слабкості: неуважність, глупоту, незгарбність, хвастощі. Все це комічне за умови, якщо не викликає страждань людини і нічим не загрожує їй та всім іншим. Для того щоб ці та інші вади стали смішними, необхідно їх побачити або уявити в смішному вигляді. Адже, не завжди, вони бувають смішні. Комічний ефект виникає, коли предмет використовується не за властивим йому призначенням, коли зміщується основне і незначне, при несподіваному зіставленні і т.д.

Те, що комічне виникає, коли виявлюються суперечності, відзначили всі, хто намагався розібратися в тому, з чого люди сміються і чому виникає комічне. Але які саме суперечності створюють комічне, про це кожен мав свою думку: прекрасного – з потворним, ницого – з високим; між метою і засобами її досягнення; зусиллями людини і наслідками її дій; внутрішньою порожнечею і зовнішнім блиском; невідповідністю явищ дійсності передовим суспільним ідеалам і т.д.

Звичайно, всі перелічені суперечності, що створюють комічні ситуації, характери і обставини, не однакові за своєю значимістю. Одне – суперечності між прагненням здаватися і тим, хто є людина насправді, інше – невідповідальність, відхилення від суспільних ідеалів і моральних норм.

Але, говорячи про комічне, - чи виникає воно в житті, чи відображається в мистецтві, - ми повинні звернути увагу ще на одну особливість: сфера комічного – це лише людина і людське життя. Ні в природі, ні в світі тварин немає комічного. Комічне і пов’язане з ним почуття гумору властиві тільки людині і людській оцінці дійсності.

Кожен час, кожна епоха має свої вади, які стають предметом висміювання. Так хоч би як змінювалися погляди людей на комічне, хоч би які нові риси вносив у них час і суспільні перетворення, завжди об’єктом висміювання було і лишається все дріб’язкове, потворне, егоїстичне, бридке в людині і в людських стосунках.

Комічне виставляє на посміх неуцтво, чванливість, зазнайство, клопоти людини через її власну глупоту, прагнення здаватись не такою, якою вона насправді є.

Та основне в комічному – це оголення соціального зла, висміювання старого, того, що вже пережило себе, але ще тримається в житті і навіть здається страшним. Сміючись із таких явищ, ми відчуваємо себе сильнішими, вони перестають лякати нас. В цьому – соціальна сутність комічного, бо, висміюючи соціальне зло, комічне сприяє утвердженню нового, прогресивного в розвитку суспільства.

З віджилим, яке ще чіпляється за все живе і тому заважає його росту, борються різними способами. Прогресивна філософія теоретично доводить енспроможність реакційного, політика знищує його супільними перетвореннями, а естетика бореться з відсталістю, показуючи її комічну сторону, змушуючи сміятися над нею.

Бачачи важливе соціальне начало комічного, буржуазні теоретики всіляко намагаються пояснити сміх, гумор, жарт тільки як щось розважальне, нездатне передати протест, не пов’язане з думками людини.

Але досить згадати, які твори належать до естетичної категорії комічного, а іменами яких письменників, художників пов’язані класичні твори цієї галузі, досить згадати, над чим вони змушували сміятися, як стане зрозуміло, що комічне несе і стверджує певні суспільні ідеали.

Ми сміємося над тим, що суперечить нашим ідеалам, сміємося над застарілим, над віджилим суспільним явищем. Сміючись, ми оцінюємо це явище, критикуємо його. Критика сміхом вимагає свідомого ставлення.

Предметом висміювання може бути не лише те, що вже себе пережива, що відмирає, а й те, що іще дуже сильне. Оголюючи смішні сторони ворожих нам явищ, комічне виявляє їхню слабкість. Сміх допомогає пізнати істину, за поверховим і гаданим побачити справжню суть. Але для того, щоб комізм не був поверховий і допомогав відрізняти правду від брехні, він повинен проникати в суть відображуваного, викрити суперечності в самому предметі висміювання.

Комічне в житті різноманітне. Таке ж різноманітне воно і в мистецтві, де, залежно від того, над чим сміються, виникає багато відтінків – від жарту і гумору, сміху безззлобного до нещадної, безжальної сатири, яка викриває потворні явища життя.

Список літератури

Эстетика. – К.: Высшая шк., 1995.

Основи естетики. – К.: Вища шк., 2000.

Левчук Л.Т. та ін. Естетика. – К.: Вища шк., 2000.

Борев Ю.Б. Эстетика. – М.: Политиздат, 1995.

Еренгросс Б.А. Незвичайна наука естетика. – К.: «Веселка», 1994.

Малахов В.А. Етика. – К.: Либыдь, 2001.