Естетика

ЗМІСТ

ВСТУП

Властивий сучасному розвитку цивілізації динамізм, небачені колись рухливість і мінливість економічних перетворень, технологічний прогрес об'єктивно вимагають вироблення чітких ціннісних орієнтирів, конституювання духовної і культурної діяльності. Серед різноманіття компонентів внутрішнього світу людини важливе місце займає оціночне бачення властивостей предмету, як однієї з форм пізнання світу. Предмети оточують постійно людину, вони деякою мірою організовують ритми будь-якої діяльності. Розвиваючи в собі здатність розуміти ціннісні властивості предмету, людина розширює межі своєї компетентності, унікальність діяльності, певним чином створює духовний світ. Світ речей по суті – є соціокультурним феноменом, у якому знаходить своє вираження не тільки особливо значущі інтонації історії суспільства, що відображають соціальні мотиви, але і минуле і гіпотетична можливість подальшого його розвитку. Яскраво виражені сьогодні тенденції фрагментаризации соціальності і культурного досвіду, децентралізація політичних, економічних структур суспільства відбивають відчуження людини від людини, становлять небезпеку переродження культури. В умовах трансляції культури речей, що переборює кризу наступності поколінь повинні виступити діячі та фахівці, що розтлумачать ціннісні властивості та значення предметів у навколишньому світі та культурі. Таким чином, метою даної роботи повинен стати розгляд доцільності предмету як властивості його використання, також у контексті культурних орієнтацій та впливі на перетворення духовної дійсності суспільства. Не тільки виникнення, але і подальше формування і розвиток світу речей, були нерозривно пов'язані з потребами і розвитком технологічної сфери. Навіть найперші знання характеру предметів, породжені потребами розвитку продуктивних сил суспільства (спочатку досить примітивних, а потім усе більш складних), були спрямовані на пошук форм усе більш раціонального використання фізичних сил людини в боротьбі з природою й оволодівання нею.

ЕСТЕТИЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ РЕЧЕЙ

Естетичному способу відображення властивий ряд специфічних особливостей: наочність, конкретність, ціннісність. Вони нерозривно пов'язані один з одним. Конкретність виражає єдність і цілісність сприйманого об'єкта у всьому різноманітті його зв'язків і відносин як безпосереднього даного, почуттєво сприйманого цілого. Наочність - найважливіша характеристика сприйняття, що забезпечує цілісне відображення об'єктів при безпосередньому впливі фізичних подразників (звуку, світла і т.п.) на органи почуттів, що дає безпосередньо-почуттєве орієнтування у навколишньому світі, що пропонує визначений емоційний відтінок. Ціннісність є показником єдності результату й ідеальної форми відображення явищ дійсності у свідомості людини, єдності почуттєвого і значеннєвого моментів, єдності речей, що несе в собі цілісний-духовний зміст, у якому органічно злите емоційне й інтелектуальне відношення людини до світу. Наприклад, можна естетично сприймати пейзаж або його відображення на картині, літературному творі, музиці за своїми спогадами, але в будь-якому випадку це буде не пейзаж узагалі, а даний, конкретний пейзаж, що викликає визначену безпосередньо-почуттєву реакцію, що викликає у свідомості людини визначене інтелектуальне й емоційне відношення.Таким чином, при естетичному відображенні дійсності ми оперуємо не формулами, не науковими визначеннями, законами і нормами, а образами конкретно-почуттєвого характеру. При цьому сам процес сприйняття дійсності переживається людиною, що доставляє йому позитивні або негативні емоції.

Естетично людина сприймає, оцінює й освоює дійсність з погляду прекрасного. У самій природі є лише можливість прекрасного і тільки людин у стані усвідомити і сформулювати поняття красу. Стосовно природи можна говорити лише про існування в ній визначеної гармонії і співвідносності між різними частинами матеріального світу. Однак, як відзначав ще Гегель, "природно прекрасне ... не прекрасне для самого себе, так само як і не зроблене із самого себе як прекрасне і заради прекрасного явища. Краса в природі прекрасна лише для іншого, тобто для нас, для сприймаючу красу свідомістю".Об'єктивною передумовою прекрасного є закономірності розвитку матеріального світу. Людина володіє естетичним сприйняттям дійсності лише потенційно, і тільки соціальні умови можуть перетворити цю можливість у розвитий естетичний смак і необхідну потребу. Те саме явище може бути сприйнято людиною і як прекрасне, і як потворне. Усі залежить від умов, місця і часу, від конкретно-історичної обстановки і від ступеня волі. Отже, прекрасне не можна зводити тільки до властивості самої дійсності або якості свідомості людини. Лише діалектична взаємодія людей з навколишнім середовищем у процесі пізнання і суспільній практиці дає в підсумку естетичне сприйняття, формує поняття краси. Розглянутий вище естетичний спосіб відображення дійсності є специфічним типом пізнання світу і людини в ньому. Розвиваючись від почуттєвого рівня пізнання до теоретичного, він синтезує в собі повсякденний, художній і науковий типи пізнання. Таким чином, естетика як наука носить філософський характер, але вона має свою специфіку, свій особливий предмет із властивими йому закономірностями - закономірностями естетичного освоєння дійсності. Оскільки ж закони естетичного освоєння світу найбільше повно, концентрированно і безпосередньо виявляються в мистецтві, то естетика може правомірно розглядатися в тому числі і як наука про його сутність, закони, про природу художньої творчості. "Природа естетичного і його різноманіття в дійсності й у мистецтві, принципи естетичного відносини людини до світу, сутність і закономірності мистецтва - такі основні питання цієї науки. Вона виражає систему ціннісних поглядів суспільства, що накладають свій відбиток і на мистецтво, і на весь вигляд матеріальної і духовної діяльності людей". Отже можна визначити естетику як філософську науку про естетичне у дійсності, про національно й історично обумовлену своєрідність естетичного в системі ціннісних відносин, про найбільш загальні принципи освоєння світу за законами краси в трудовій діяльності й особливо в мистецтві, де закріплюються результати такого