Естетика

ЗМІСТ

ВСТУП

Національне відродження, що його зараз переживає Україна, як і багато інших держав сучасного світу, не зводиться до простої реставрації культурних надбань попередніх епох. Воно потребує особливого бачення естетичної історії не як згадки про минуле, а як подвигу пробудження того, що не минає та має наскрізне, універсальне буття для нації, а тому і для всього людства. Нація, на відміну від етносу, який може вести й ізольоване існування, характеризується саме виходом народу на арену світової історії, знайденням свого досвіду творіння загальнозначущого, здатністю збудження універсуму культури імпульсами власної енергії та долі і взагалі досягти естетичного ідеалу.

Властивий сучасному розвитку цивілізації динамізм, небачені колись рухливість і мінливість економічних перетворень, технологічний прогрес об'єктивно вимагають вироблення чітких ціннісних орієнтирів, конституювання духовної і культурної діяльності. Серед різноманіття компонентів внутрішнього світу людини важливе місце займає оціночне бачення властивостей предмету, як однієї з форм пізнання світу. Предмети оточують постійно людину, вони деякою мірою організовують ритми будь-якої діяльності. Розвиваючи в собі здатність розуміти ціннісні властивості предмету, людина розширює межі своєї компетентності, унікальність діяльності, певним чином створює духовний світ і власне уявляє, який естетичний ідеал нею буде досягнуто..

Яскраво виражені сьогодні тенденції фрагментаризации соціальності і культурного досвіду, децентралізація політичних, економічних структур суспільства відбивають відчуження людини від людини, становлять небезпеку переродження культури. В умовах трансляції культури речей, що переборює кризу наступності поколінь повинні виступити діячі та фахівці, що розтлумачать ціннісні естетичні властивості та значення предметів у навколишньому світі та культурі. Таким чином, метою даної роботи повинен стати розгляд естетичного ідеалу як властивостей предмету та навколишнього світу, також у контексті культурних орієнтацій та впливі на перетворення духовної дійсності суспільства. Не тільки виникнення, але і подальше формування і розвиток світу речей, були нерозривно пов'язані з потребами і розвитком технологічної сфери. Навіть найперші знання характеру предметів, породжені потребами розвитку продуктивних сил суспільства (спочатку досить примітивних, а потім усе більш складних), були спрямовані на пошук форм усе більш раціонального використання фізичних сил людини в боротьбі з природою й оволодівання нею.

З усіх форм суспільної свідомості саме естетичне у своїх ціннісних орієнтаціях є найбільше вагомим. Естетичне вбирає досягнення різноманітних сфер свідомості, почуттєво сприйманий світ в аспекті прекрасного або потворного, трагічного або комічного. На розвиток естетичної культури впливають естетичні погляди, уявлення, поняття, художня творчість, його види, матеріалізація естетичної свідомості через естетику побуту, спорту тощо. Естетична свідомість відрізняється лише відносною самостійністю. Розвиваючись за своїми специфічними законами, вона відчуває на собі вплив різноманітних форм суспільного життя. Засвоєння загальнолюдських цінностей характеризує магістраль національного розвитку. Мається на увазі не зведення національного до універсального, а набуття етносом значення національної іпостасі людства, розкриття національних архетипів естетичного ідеалу у контексті їх універсальних компонентів. У цьому розумінні універсалії становлять зворотний бік збагачення архетипів національних культур.

ПОНЯТТЯ ЕСТЕТИКИ ТА ЇЇ ЗВ’ЯЗОК З ІНШИМИ НАУКАМИ

Естетика ( від. грец. aisthetikos - чуттєвий, здатний відчувати) – наука про загальні закони художнього освоєння та пізнання дійсності, закони розвитку мистецтва, його роль в житті суспільства. Вона охоплює всю сферу людських почуттів, вивчає стосунки між людиною і світом, впливає на формування естетичної свідомості.

Поняття естетика традиційно пов’язують із грецьким ейсетікос — почуттєвий. Проте воно невіддільне також від грецьких термінів: естаномай, естесі, естаноме - почуття, процес вироблення свого ставлення до предмета, його якісна оцінка і бажання повторити сприйняте. Хоча згадані терміни відповідають поняттю почуття, вони відбивають складний процес вироблення власного становлення до предмета, орієнтують людину на власні чуття - зору, слуху, дотику, вимагають довіри до них.

Пізніше ці терміни втратили зв'язок з поняттям "чуття". Предмет естетики почали осмислювати через більш широкі за обсягом поняття: "досконале", "пропорційне", "прекрасне", "естетичне", "гармонійне".

Естетика є філософською наукою, яка випливає з органічної єдності двох її своєрідних складових: 1) естетичного як вияву ціннісного становлення людини; 2) художньої діяльності людини. Обидві частини хоча і тісно взаємозалежні, проте відносно самостійні. У першій розглядаються питання природи, специфіки і творчого потенціалу естетичного, категорії естетики — прекрасне, трагічне, комічне тощо. Друга частина охоплює художню діяльність людини, структурну і функціональну її своєрідність, природу художнього таланта, видову, жанрову і стильову самобутність мистецтва тощо. Впродовж віків естетика виступала як наука про прекрасне, і як наука про закони розвитку мистецтва. Важливе місце в естетиці займає мистецтво як вид естетичного пізнання та естетичної діяльності. Предметом вивчення естетики є широка сфера естетичного відношення людини до дійсності і насамперед мистецтво як його вища форма.

Естетика як наука узагальнює прояви естетичного в природі, матеріальній діяльності, різноманітних галузях духовного життя, вона володіє розвинутим понятійним апаратом, і містить у собі відносно самостійні дисципліни: теорію художньої творчості; теорію дизайну й освоєння предметного середовища; теорію естетичного виховання.

Предмет естетики історично рухливий і мінливий, розвивається й ускладнюється в процесі суспільно-історичної практики, постійно трансформувався. На кожному новому етапі розвитку естетики виявляється неповнота сформованих уявлень про естетичне відношення людини до світу і самого себе. Постійно збагачуючись суспільно-історичною практикою, в історичній перспективі предмет естетики залишається відкритим. На сучасному етапі розвитку суспільства в зв’язку із широким проникненням художнього початку в різні області буття і свідомості людей, надзвичайним розширенням самої сфери естетичного освоєння дійсності поряд із