Як наука, естетика, безумовно, носить філософський характер, але має свою специфіку, свій особливий предмет із властивими їй закономірностями – закономірностями естетичного освоєння дійсності. Оскільки ж закони естетичного освоєння світу найбільш повно, концентровано і безпосередньо виявляються в мистецтві, то естетику можна правомірно розглядати насамперед як науку про його сутність і закони. Мистецтво, як генератор естетичних цінностей впливає на розвиток естетики в цілому. Зі своєї сторони естетика має значення загальної теоретичної основи (метатеорії) стосовно всім іншим мистецтвознавчим наукам (літературознавству, образотворчому мистецтву, театрознавству, музикознавству). Естетика досліджує зв’язки і відносини між окремими мистецтвознавчими дисциплінами, аналізує методи дослідження і межі їхнього застосування, вивчає способи введення нових мистецтвознавчих понять.

Проблема місця і специфіки естетики в структурі міжпредметних зв'язків має давню і складну історію.

Естетика і філософія. Естетика розвивалася в межах загальнофілософського знання. Зв'язок естетики з філософією полягає в тому, що їхні теоретичні принципи і науковий метод залежали від світоглядних позицій, методології, філософської позиції конкретного філософа чи певного філософського напрямку. Методологія естетичних досліджень безпосередньо пов'язана із вирішенням основного питання філософії - відношення мислення до буття, обумовлена специфікою діалектичного чи метафізичного підходів. Саме своєрідність методологічних основ визначає своєрідність естетичних концепцій. Проблема взаємодії естетики і філософії активно аналізується впродовж XX ст. Хоча виокремлення естетики з меж філософії почалося ще з часів О. Баумгартена, проте остаточного розриву з філософією не відбулося ще досі. Дискусійним залишається і питання про доцільність повного відокремлення естетики від філософії.

Естетика і етика. Особливу роль відіграє етика під час аналізу мистецтва як складової частини предмета естетики. Кожна конкретна естетична ідея виступає певною мірою узагальненням розвитку мистецтва як естетичної діяльності взагалі і у конкретну історичну епоху зокрема. Мораль, як предмет етики, є надзвичайно важливим елементом людської діяльності, саме діяльність людей в усій її різноманітності та специфічності не може не накладати відбиток і на специфіку моральної регуляції. Існують окремі види людської діяльності. Що висувають особливо високі моральні вимоги до осіб, котрі цією діяльністю займаються професійно. Професійна етика і норми професійних взаємин є традиційною складовою частиною етичної науки. У професійній етиці формуються конкретні моральні норми із супутніми їм практичними правилами. Значне морально-етичне навантаження несе в собі і проблема творчої, професійної освіти.

Естетика і мистецтвознавство. Розглядаючи місце естетики в структурі міжпредметних зв'язків. Особливу увагу слід приділити співвідношенню естетики і мистецтвознавства, що найповніше здатне відбити те значення, яке мистецтво має в духовному житті суспільства. Сучасне мистецтво акцентує увагу на дослідженні мистецтва в контексті духовної культури. Складна структура мистецтвознавства характеризується комплексністю. Що об'єднує загальне і часткове мистецтвознавство. Естетика виступає як загальна теорія мистецтва, і саме в цьому аспекті перехрещуються інтереси естетики і мистецтвознавства. Останнє, у свою чергу, теоретично взаємодіє із немистецтвознавчими науковими дисциплінами. Методологічні підходи. Висновки і спостереження яких мають суттєве значення для комплексного вивчення мистецтва. У цьому сенсі особливе значення набувають. Наприклад, психологія художньої творчості, соціологія мистецтва, культурологія тощо. Проблема взаємодії естетики і мистецтвознавства досить складана і суперечлива. Вона відбиває неоднозначність оцінки місця і ролі мистецтва в предметі естетики. Властиве для певних історичних періодів розвитку естетичного знання розуміння предмета естетики як теорії мистецтва не тільки спрощувала предмет естетики, призводило до підміни однієї науки іншою, а й відповідало на головне запитання: чому, сформувавшись як самостійні науки, естетика і мистецтвознавство проіснували значний період людської історії, не заперечили одна одну? Обидві науки мають таку специфіку, яка обумовлює необхідність існування цих двох наук і підміна їх неправомірна.

Естетика і психологія. Дослідження проблеми взаємовідношення естетики і психології не має таких давніх традицій, як скажімо, проблема співвідношення естетики і мистецтвознавства. Проте розвиток естетики і психології на сучасному етапі досить чітко виокремлює ті питання. Які загальнозначущими і водночас такими. Що мають свої специфічні аспекти. Так, психологи активно розробляють проблеми краси, ідеалу, пошуку гармонії. Тобто ті питання, що традиційно вважають пріоритетами науки. Естетика більш поглиблено досліджує проблему творчості, виявляючи в ній естетичні аспекти. Проблема творчості в цілому і художньої зокрема поступово стає сферою теоретичних інтересів двох наук. Упроводж останніх десятиріч наука робила спроби розглядати проблему творчості у двох аспектах: психологічному і філософському. Психологія творчості досліджує процес, психологічний механізм здійснення акту творчості. Філософія розглядає питання про сутність творчості на різних історичних етапах. Зв'язок естетики і психології творчо виявляється при дослідженні інших проблем, зокрема сприймання мистецького твору, психології творчості, прогнозування шляхів розвитку мистецтва.

Проблема прекрасного в історії естетики

Основні естетичні категорії "прекрасне", "ідеальне", "комічне", "трагічне", "низинне", "потворне" - це своєрідна модель естетичної практики, логічна форма фіксації історичного досвіду естетичної діяльності, фундамент естетичного аналізу мистецтва. Термін "категорія" ( від грець. Kategoria - висловлення, ознака) вживається для визначення найбільш узагальнених, фундаментальних понять, в яких відображається історія освоєння суспільством навколишнього світу за законами краси. Категорії застосовуються як