Важливу роль у забезпеченні такої соціальної значущої діяльності, як діяльність вчителя, вихователя відіграє педагогічна етика, що розглядає моральні проблеми виховання та освіти, спілкування вихователя з вихованцем, визначає моральні цілі виховання, а також моральну допустимість тих чи інших шляхів досягнення педагогічної мети. Професія педагога, як і професія лікаря, вирізняється найвищим рівнем єдності професійного та морального начал.

Відношення “вчитель – учень”, “вихователь – вихованець” будується на ставленні першого до другого як до унікальної людської особистості з її неповторними якостями, здібностями, специфікою.

Специфіка педагогічної діяльності висуває підвищені моральні вимоги до педагога. Вимоги ці, звичайно, виступають як ідеал, досягнення якого слід прагнути. Ідеал педагога: мудра, добра, тактовна, вимоглива, освічена людина, непересічна особистість, істинний громадянин Вітчизни, котрий має власні тверді переконання та міцні моральні устої, здатний мужньо їх відстоювати, талановитий вихователь, прекрасний фахівець, вільна і незалежна натура, котра викликає повагу й симпатію учнів і співгромадян.

Вихователь сам повинен бути взірцем вихованості, бо головним засобом виховання виступає особистість педагога, яку не можуть замінити найновітніші технічні засоби навчального процесу. Повагу до вчителя створює найдорожчий його моральний і професійний капітал – авторитет, котрий необхідно всіма можливими способами оберігати й самому вчителеві, й суспільству, й системі народної освіти.

Висновки

Отже, основне перетворювальне значення совісті відносно професійної сфери в цілому полягає в демонстрації неспроможності самовдоволеного і самодостатнього стану останньої. Совість не обмежується тим, що вимагає практичних справ, які б відповідали духовним переконанням особистості, - така вимога випливає із суті людської моральності загалом. Совість наполягає на більшому – на практичному перетворенні цілісності духовного буття, реалізації його як дійового чинника моральної присутності людини в світі.

Література

Богат Е. Урок. – М., 1992.

Малахов В. Етика: курс лекцій. – К., 1996.

Нестеров В. Г., Нестерова Д. В. Этика жизни: трудиться по способностям. – М., 1994.

Симонов П. Познание непознаваемого // Наука и жизнь. – 1990. – № 1. – С. 65.

Федоренко Е. Профессиональная этика. – К., 1984.