Таким чином, істинна любов завжди моральна як активне проникнення в іншому, як виходження за себе самого сьогоднішнього, обмеженого, до нових висот людського виміру, де «в акті віддавання себе, в акті проникнення вглиб іншої людини, я знаходжу себе, я відкриваю себе, я відкриваю нас обох, я відкриваю людину». Любов — одна з найвищих моральних цінностей. Саме такою вона спроможна в людській життєдіяльності, постає як глибинне джерело і моральна основа шлюбних відносин і сім'ї.

2. Проблеми сучасної родини

Сім'я відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Життя більшості людей так чи інакше пов'язане з сім'єю — своєрідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, політичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші соціальні проблеми. Будучи залежним від економічного становища країни, від політики, рівня культури, сімейне життя впливає на стан національної економіки, політичні події тощо.

Сім'я є складнішим поняттям, ніж шлюб, адже поєднує в собі риси соціального інституту і малої соціальної групи. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, що регламентують взаємини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми тощо. Кожну конкретну сім'ю можна розглядати як засновану на шлюбі або кровній родинності малу соціальну групу, члени якої поєднані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю, взаємодопомогою тощо.

Сім'я — об'єднання людей на основі шлюбу або кровної спорідненості, усиновленні, пов'язаних спільністю побуту, взаємними відповідальністю, піклуванням і допомогою.

Отже, сім'ю можна розглядати, по-перше, як історично конкретну систему взаємин між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми і, по-друге, як малу соціальну групу, члени якої поєднані шлюбними, родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю та соціальною необхідністю, обумовленою потребою суспільства у фізичному й духовному відтворенні населення.

На сучасному етапі виділяють такі основні функції сім'ї: репродуктивну, виховну, економічну і побутову, первинного соціального контролю, духовно-емоційну, організації та проведення дозвілля, сексуальну.

Останніми роками вчені-етики та соціологи виокремлюють також феліцитологічну (від італійського felicita — щастя) функцію сім'ї. Прагнення щастя особливо проявляється при вступі в шлюб, у процесі формування сім'ї. В усякому разі умови, створювані в демократичній, егалітарній сім'ї, сприяють дальшому розвиткові сутнісних сил і спроможностей людини, реалізації нею своїх творчих задатків, що в свою чергу сприяє відчуттю повноти щастя та осмисленості буття.

Сім'я як найважливіший осередок суспільства відчуває на собі вплив усіх процесів, що відбуваються в ньому, всіх властивих йому суперечностей. Тому характер реалізації притаманних їй функцій залежить великою мірою від стану суспільства в цілому.

Сучасний етап розвитку західного суспільства приніс революцію в сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінило сім'ю і сімейні стосунки, але, на думку багатьох дослідників, поставило під сумнів саме існування сім'ї. Це зумовлене цілою низкою обставин економічного і культурного характеру. Вчені називають серед них:*

зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність (о це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної Структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім'ї, рівноправ'я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками то майном сім'ї тощо. Недарма німецькому філософу Ф.Ніцше належать слово: «Коли чоловік і жінко стануть рівноправними, сім'я загине»);*

утворення двох центрів життя — праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім'ї);*

еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв'язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне статеве кохання ледве не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних мужчин і жінок, зміною загального ставлення суспільство до сексуальної поведінки в бік пом'якшення традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);*

винахід надійних контрацептивних засобів проти запліднення (вперше в історії людства зо допомогою таких засобів вдалося відокремити сексуальність від зачаття).

Ці то інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сучасної сім'ї, які нині широко розповсюджені як у розвинутих західних, так і у посткомуністичних країнах. До них належать:*

зростання розлучень (абсолютне і відносне);*

зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;*

зменшення середньої тривалості шлюбу;*

відтермінування часу вступу до шлюбу;*

проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;*

зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та навіть його депопуляцією;*

збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;*

зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

Всі ці тенденції властиві (хоч і у меншій мірі) і для розвитку сучасної сім'ї в Україні. Нині тут налічується близько 17 млн. сімей, але середньорічна кількість зареєстрованих шлюбів постійно зменшується.

Зменшення чисельності шлюбів відбувається на тлі ще двох негативних процесів. По-перше, зростає депопуляція населення України. По-друге, збільшується кількість розлучень. В Україні щорічно зростає кількість бездітних сімей. Зростає і відсоток дітей, що народились поза шлюбом.

Тривалий час теоретичною основою державної політики щодо сім'ї слугувала концепція перешкод. Її суть ґрунтувалася на думці, що кожній людині і, відповідно, кожній сім'ї властива потреба у великій кількості дітей. Обмеження народжуваності існує завдяки зовнішнім чинникам, які перешкоджають задовольнити ці потреби. Якщо їх усунути, народжуваність зросте. З теоретичної точки зору ця концепція є досить примітивною, але на рівні побутової свідомості виявилася