ЗМІСТ

ВСТУП

Одне з основних завдань сучасного керівника будь-якої професії – вирішення психологічних та ділових завдань, що виникають в процесі спілкування та взаємодії з підлеглими, колегами та начальством. І тут важливим аспектом є поняття професійної етики.

Взаємини людей у процесі спільної діяльності, який кожна людина присвячує значну частину свого життя, завжди викликали особливий інтерес і увага з боку філософів, психологів, соціологів, а також фахівців-практиків, стремившихся узагальнити свій досвід ділового спілкування в тій чи іншій сфері, співвіднести його з виробленими людством нормами моральності і сформулювати основні принципи і правила поведінки людини в діловий (службової) обстановці. Останнім часом для характеристики всього комплексу питань, зв'язаних з поводженням людей у діловій обстановці, а також як назву теоретичного курсу, присвяченого їхньому вивченню, використовується складений термін "професійна етика". Практичне значення професійної етики виявляється в першу чергу в сфері людського спілкування, важливої складовий який є спілкування людей у процесі спільної діяльності.

1. ПОХОДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ

Якщо з'ясовувати походження професійної етики – то можна простежити взаємозв'язок моральних вимог з поділом суспільної праці і виникненням професії. На ці питання, багато років тому звертали увагу Арістотель, потім Дюркгейм. Вони говорили про взаємозв'язок поділу суспільної праці з моральними принципами суспільства.

Виникнення перших професійно-етичних кодексів відноситься до періоду ремісничого поділу праці в умовах становлення середньовічних цехів у XI-XII ст. Саме тоді вперше констатують наявність у цехових статутах ряду моральних вимог стосовно професії, характеру праці.

Однак ряд професій, що мають життєво важливе значення для всіх членів суспільства, виникли в далекій давнині, і тому, такі професійно-етичні кодекси, як "Клятва Гіппократа", моральні встановлення жреців, що виконували судові функції, відомі набагато раніше.

Поява професійної етики в часі передувала створенню наукових етичних навчань, теорій про неї. Повсякденний досвід, необхідність у регулюванні взаємин людей тієї чи іншої професії привели до усвідомлення й оформлення визначених вимог професійної етики. Професійна етика, виникла як прояв повсякденної моральної свідомості, потім вже розвивалася на основі узагальненої практики поводження представників кожної професійної групи. Ці узагальнення містилися як у писаних так і в неписаних кодексах поводження, так і у формі теоретичних висновків. У такий спосіб це свідчить про перехід від повсякденної свідомості до теоретичної свідомості в сфері професійної моралі. Велику роль у становленні і засвоєнні норм професійної етики грає суспільна думка. Норми професійної моралі не відразу стають загальновизнаними, це буває зв'язано з боротьбою думок. Взаємозв'язок професійної етики і суспільної свідомості існує й у формі традиції. Різні види професійної етики мають свої традиції, що свідчить про наявність наступності основних етичних норм, вироблених представниками тієї чи іншої професії протягом сторіч.

2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ

Професійна етика - це сукупність моральних норм, що визначають відношення людини до своїх професійних обов’язків. Вона і регулює моральні відносини людей у трудовій сфері. Суспільство може нормально функціонувати і розвиватися тільки в результаті безупинного процесу виробництва матеріальних цінностей.

Змістом професійної етики є кодекси поводження, що вказують визначений тип моральних взаємин між людьми і способи обґрунтування даних кодексів.

Професійна етика вивчає:

- відносини трудових колективів і кожного фахівця окремо;

- моральні якості особистості фахівця, що забезпечують найкраще виконання професійного боргу;

- взаємини усередині професійних колективів, і ті специфічні моральні норми, властиві для даної професії;

- особливості професійного виховання.

Ті ситуації, у яких виявляються люди в процесі виконання своїх професійних задач, впливають на формування професійної етики. У процесі праці між людьми складаються визначені моральні відносини. У них є ряд елементів , властивим усім видам професійної етики.

По-перше, це відношення до суспільної праці, до учасників трудового процесу, по-друге, це ті моральні відносини, що виникають в області безпосереднього зіткнення інтересів професійних груп один з одним і суспільством.

Професійна етика не є наслідком нерівності в ступені моральності різних професійних груп. Просто до деяких видів професійної діяльності суспільство виявляє підвищені моральні вимоги. В основному це такі професійні сфери, у яких сам процес праці вимагає погодженості дій усіх його учасників. Приділяється особлива увага моральним якостям працівників тієї сфери, що пов'язані з правом розпоряджатися життям людей, тут мова йде не тільки про рівень моральності, але й у першу чергу про належне виконання своїх професійних обов'язків (це професії зі сфер послуг, транспорту, управління, охорони здоров'я, виховання). Трудова діяльність людей цих професій, більш ніж яких-небудь інших, не піддається попередній регламентації, не уміщається в рамках службових інструкцій. Вона по своїй суті є творчою. Особливості праці цих професійних груп ускладнюють моральні відносини і до них додається новий елемент: взаємодія з людьми - об'єктами діяльності. Тут моральна відповідальність здобуває вирішальне значення. Суспільство розглядає моральні якості працівника як один з провідних елементів його професійної придатності. Загальні моральні норми повинні бути конкретизовані в трудовій діяльності людини з урахуванням специфіки її професії. Таким чином, професійна мораль повинна розглядатися в єдності з загальноприйнятою системою моралі. Порушення трудової етики супроводжується руйнуванням загальних моральних установок, і навпаки. Безвідповідальне відношення працівника до професійних обов'язків становить небезпеку для навколишніх людей, наносить шкоду суспільству, може привести в кінцевому рахунку і до деградації самої особистості.

ВИСНОВОК

Спільна діяльність людей не може бути нейтральної стосовно моральності. Історично мораль, а не право, була першою формою регуляції відносин між людьми. Особливе значення ця форма регуляції ділових відносин здобуває в демократичному суспільстві, у якому відсутній твердий контроль держави за