1) чоловіка завжди представляють жінці: «Пані Катерино, дозвольте Вам представити пана Олексія»

2) Молодшого завжди представляють тому, хто старший: «Тітко Олександро, дозвольте познайомити Вас із моїм товаришем – Іваненком Максимом».

3) Людина, що займає в суспільстві менш значне місце, повинна бути представлена людині більш впливовій та знаній. При цьому є ряд ситуацій, в яких виникають труднощі. На-приклад, жінку (виняток робиться лише для найближчих ро-дичів жіночої статі) ніколи не представляють чоловікові, якщо він тільки не:

керівник держави або уряду;

член королівської родини;

священнослужитель;

чоловік похилого віку, що обіймає високу посаду (мер, сенатор).

Ваших родичів, навіть якщо вони старші за віком або зай-мають більш високе становище в суспільстві, представляйте всім іншим – це ознака поваги. Наприклад: «Професоре Сидоров, дозвольте Вас познайомити з моїм вітчимом – професором Ма-карчуком». В останні роки стає звичкою представлятися тільки на ім'я (на американський зразок), але очевидно, що це дає обмаль інформації тим, кого знайомлять, один про одного. Тому краще не забути назвати прізвище при знайомстві. Причому треба не допустити деяких помилок, які найчастіше трапляють-ся, а саме:

- Ніколи не слід вимовляти тоном наказу чи повеління:

«Пане Галаєнко потисніть руку пану Матвіенку» або - «Пане Онопченко, ходіть-но сюди - я познайомлю Вас з моїм двоюрід-ним братом Іваном»; таке звернення ніяк не можна назвати ні дружнім, ані ввічливим.

- Коли знайомите двох людей – ніколи не представляйте одного з них, як свого друга: інший може подумати, що його ви не удостоїли цим високим званням.

- Не повторюйте: «Пан Огінко – пан Кащенко, пан Кащенко – пан Огінко». Достатньо назвати імена тих, кого ви знайомите, один раз. Винятком може бути той випадок, коли один чи обид-ва з тих, кого знайомлять, носять важковимовні прізвища.

- Представляючи свою дружину або чоловіка, ніколи не кажіть «Пані Клименко» або «Пан Світлаков»: це може бути лише тоді, коли ви знайомите її або його з дитиною. В інших в спадках завжди треба казати: «Мій чоловік (можна з ім'ям)» чи : «Моя дружина (ім'я)».

Для того, щоб знайомство мало «завершений» вигляд, кра-ще було б, якби надавалися деякі відомості про тих, хто був представлений один одному. Наприклад: «Це моя подруга, Оле-на», а не просто «Це Олена» – і таке інше: в цьому разі ті, кого знайомлять, не будуть розмірковувати, з ким же врешті-решт вони мають справу.

Також слід пам'ятати про те, що представляти людину треба таким чином, як повинні будуть звертатися до нього ті, з ким ви його знайомите. Серед інших правил слід пам'ятати і про те, що є категорія осіб, яких не слід називати просто на ім'я:

начальники та керівники, якщо в вашій установі не прий-нятий такий стилі;

клієнти, покупці або відвідувачі, які спеціально про це не просили;

ті, хто надає вам професійні послуги: адвокат, лікар – навіть якщо вас пов'язують дружні стосунки, утримайтеся від цього при сторонніх.

Часто буває так, що при знайомстві двох людей, той, на кого ліг обов'язок представити їх один одному, не пам'ятає імені одного з них. При цьому припустимо представити того, ім'я кого ви пам'ятаєте, наприклад: «Ти не знайомий з Іва-ном? Тоді познайомся» – і треба мати надію, що ваш знайомий вас зрозуміє і представиться. Якщо сталося не так – тоді кра-ще чесно зізнатися в тому, що ви не пам'ятаєте його імені й попросити його представитись самому.

Трапляється, що заміжня жінка має або дівоче прізвище, або прізвище першого чоловіка. Тоді чоловік повинен предста-вити її не тільки як свою жінку Олену, але й назвати її прізви-ще, щоб той, з ким її знайомлять, випадково не назвав її прізвищем чоловіка.

Спеціалісти з етикету вважають, що звертання один до од-ного на ім'я є великим порушенням самої суті батьківських відносин. Ще більше запитань викликає питання взаємовідно-син нерідних дітей та батьків. Перш за все ми повинні пам'я-тати про те, що тут діє правило «конкретного випадку» Але:

По-перше, дитину ні в якому разі не можна силувати та примушувати називати прийомних батьків «мамою» або «татом», надто якщо рідні ще живі. Якщо він сам воліє вас так називати - вас можна тільки привітати.

По-друге, в ситуації, коли прийомні діти вже дорослі – треба дати їм можливість вибирати своє прізвище – те, яке буде внесене в документи.

По-третє, в словах "вітчим" чи «мачуха» немає нічого образливого! Це існує лише в нашій уяві (десь, може, підтримуване казками «Попелюшка» та ін. Але ж не не образ мачухи взагалі, а злої мачухи!). Тому найпростішою фразою представ-лення прийомних батьків може бути фраза, вимовлена з ласка-вою інтонацією, яка вказує на щиру приязнь. "Пане Іваненко, ви знайомі з моїм вітчимом, паном Гузем?" В разі, коли форма звернення між прийомними батьком чи матір'ю та дитиною визначена, немає нічого поганого в тому, що мачуха чи вітчим представляють своїх прийомних дітей таким чином: «Олексію, познайомся з моїм пасинком Ігорем Рогом." Часто виникає про-блема звертання до родичів, які не є надто близькими. Стосовно тіточок та дядьків все легше – їх так і кличуть, а ось чо-ловік сестри, брат дружини, брат чоловіка – це вже складніше. Але скажемо одразу – цим родинним зв'язкам відповідають ви-значення (відповідно): зять, шурин, дівер. У свою чергу, сестра чоловіка – зовиця, дружина брата – невістка, сестра дружини – своячениця. Але все ж