не робіть жінкам компліментів на публіці;

ніколи не телефонуйте раніше, ніж об 11 годині ранку.

Угорщина

Існує приказка: «Угорець любить похизуватися». Гордість та почуття власної гідності – найбільш притаманні угорцям риси характеру. Іноді це переходить навіть у зухвальство. При цьому представники цієї нації найпрацелюбніші з європейців, хоча за найменшої зміни настрою можуть кинути все не замис-люючись. Угорці хоробрі від народження. Вони стійкі та вміють захищати свої права. Любов та повага до родини, добрий гу-мор, лагідний характер, гостинність, довірливість (майже ди-тяча) та безтурботність «на кожен день» – ось ті риси угорсь-кої вдачі, про які слід пам’ятати, спілкуючись з представника-ми цієї країни.

Південна Африка

Перше, про що треба пам’ятати при діловому спілкуванні – це про поняття «африканський час»; уповільнений темп ділових стосунків, коли переговори можуть тривати достатньо довго, а остаточне рішення щодо укладання договору відкла-датись. Спочатку ця особливість була «привілеєм» чорношкірих поселенців, а зараз вона стала загальною для всіх. Ділові партнери можуть запросити не тільки в ресторан, але й додому (багато південно африканців має свій сад при будинку) на "браай" (щось на кшталт нашого "шашлика"). З вашого боку гарним подарунком буде пляшка горілки та букет квітів.

При бесіді із чорношкірими представниками треба висловлювати особливу повагу до старших за віком. Існують деякі особливості і у невербальній формі спілкування. У деяких народів Південної Африки не вважається пристойним при роз-мові дивитися прямо у вічі. Ще в деяких є звичай, за яким у двері спочатку входить чоловік, а потім – жінка або гість (це пов'язано з історичними особливостями: господар-чоловік по-винен першим зустріти небезпеку). Африканці частіше, ніж європейці, під час ділових зустрічей торкаються обличчя рука-ми чи примружують очі – це не треба вважати втратою заці-кавленості в спілкуванні зі співрозмовником.

Росія

Російська людина здебільшого незнайома із золотою сере-диною в проявах своїх почуттів – чи це радість, чи горе. Разом з цим, росіяни люблять і вміють жартувати, часто самі над собою. Іноземців завжди прикро вражають грубість манер та відверте нехтування етикетними правилами. Але при цьому гість, який зайде до росіянина, в дім, буде нагодований і йому обов'язково господар наллє чарку горілки. До речі, широта російської натури стоїть поруч з національною бідою – пияцтвом, що здавна є частиною «російського духу».

За натурою своєю росіяни – максималісти. Це проявляється і в переговорах російських бізнесменів з іноземцями. Росіянин може заплатити не торгуючись будь-яку суму – і в той же час з недовірою ставитись до партнера по бізнесу. До речі, на Заході більшість бізнесменів з недовірою сприймають так званих «нових росіян»: їх насторожує те, з якою легкістю вони кидаються грошима – при укладанні угод, а надто в казино та на інші розваги. Спостерігаючи це, починаєш розуміти вислів І.Канта про те, що російський характер ще не сформувався. Але чи може сформуватись те, що характеризується як "без-межність, безформність» широта, що спрямована у не-скінченність" (М. Вердяєв).

Євреї

Почуття власної гідності та відсутність нерішучості – головні риси характеру представників цього народу, Для цього у них є навіть термін: "хуцпа" який практично неможливо перекласти. Для єврея хуцпа – це особлива сміливість і рішучість, яка необхідна в житті. Євреї кажуть, що навіть поява на мапі країни Ізраїль – це є акт прояву хуцпи. Почуття хуцпи дає змогу з легкістю запросити до танцю королеву чи вимагати підвищення заробітної платні. Найбільш неприємна ситуація для єврея – опинитись у стані незахищеності.

Для єврея безцінний дар - діти. Незалежно від матеріального чи суспільного становища батьків вважається прийнятним, коли на вулиці незнайома людина заговорить з дитиною, надасть його матері корисну пораду щодо її виховання. Можливо, саме цим пояснюється те, що ізраїльська молодь, яка вирос-ла на батьківщині, почуває себе, центром Всесвіту. Якщо ви запрошені в єврейську сім'ю, не забудьте подарунок для дити-ни, тим більше, що батьки майже напевно попросять її заспі-вати чи станцювати. В кібуці, де діти виховуються всі разом, у них формується впевненість у собі та задатки лідерства, через що в подальшому житті вони ставляться до слабкості і неспро-можності протистояти долі як до духовного безсилля.

Для єврейського хлопчика особливою церемонією є бар-міцва, що відповідає християнській конфірмації. В деяких консервативних общинах обряди, подібні до бар-міцви, проводять і для дівчаток, яким виповнилося 13 років. Цей обряд має назву бат-міцва, але для дівчаток він не так де-тально відпрацьований.

За будь-яких обставин бар-міцва відзначається в першу су-боту після того, як хлопчику виповнилося 13 років. Після обряду хлопчик вважається дорослим чоловіком. Одразу після релігійної церемонії у спеціально для цього відведеному місці в синагозі збираються гості – з поздоровленням може прийти будь-який член общини. Пізніше на прийом, присвячений бар-міцві, приходять усі друзі батьків хлопчика та друзі самого винуваться свята. Зазвичай приходять лише ті, хто був запрошений. На церемонію запрошені приходять у тому одязі, в якому завжди бувають на релігійній церемонії, якщо прийом призначений у першу половину доби, якщо ж пізніше – можна перевдягнутись. Якщо це вечірній коктейль – не забудьте надіти туалети для коктейлю (чоловіки – темні костюми).

Винуватець свята в подальшому повинен відправити листі-вки гостям з подякою за вручені йому подарунки.

Деякі особливості мають місце і при єврейських похованнях. Перш за все, вважається, що проявом поваги до покійного буде організувати поховання якомога скоріше. Поховання проходить дуже просто, навіть квіти