Етичні установки

Широкомасштабна економічна діяльність не може успішно здійснюватись за відсутності деяких загальних етичних норм. Тобто повинна існувати загальноприйнята «угода» відносно того, яка ділова поведінка є допустимою, а яка — ні.

Деякі з цих загальних норм виділити дуже легко: вони записані у вигляді законів і нормативів. Інші ж явно не записані, проте чітко усвідомлюються та виконуються більшістю членів суспільства. Сукупність цих формальних і неформальних норм складає предмет етики. Поведінка, що не відповідає встановленим стандартам, вважається неетичною.

Термін «етика» походить від давньогрецького «Ethos», що за часів Гомера означало місце перебування, спільне житло, а згодом — звичай, вдачу, характер.

У творах давньогрецького філософа Арістотеля можна знайти два терміни, похідні від слова «етос»: Ethikos (етичний) і Ethika (етика). Термін «етичний» потрібний був мислителю для пізнання чеснот, що стосуються людської вдачі, характеру. Що ж до науки, котра вивчає власне етичні чесноти, то Арістотель і його найближчі учні назвали її етикою [51].

Хоча наука «етика» під власною назвою існує з часів Арістотеля, це не означає, що, фактично, як частина людського пізнання, вона не існувала раніше. З етичною проблематикою ми зустрічаємося всюди, де тільки має місце цілісне духовне, зокрема філософське, осмислення людини — як у давньогрецьких філософів, так і в інших осередках давньої культури — в Індії, Китаї та інших країнах.

Так, у давньоіндійському збірнику релігійних гімнів «Рігведа» велике значення надається концепції ріти, або моральності, якій повинні підкорятись всі боги та люди. Де існує етика і зовнішня форма її вияву — дхарма (етикет), там несправедливість і хаос мають лише тимчасовий характер. Невдачі добра, вказується в «Рігведі», не повинні бути причиною відчаю [104].

Нинішнім вітчизняним менеджерам і підприємцям необхідно працювати у суспільстві, де бізнесова активність є новим явищем і не має чітких стандартів. Закони часто суперечать один одному і навіть забороняють деякі види діяльності, які вважаються законними та етичними у більшості країн. Деякі наші сьогоднішні неписані норми, поняття про добро чи зло поки що значною мірою відповідають стандартам авторитарного миігулого, які без будь-яких змін збереглися і донині.

Згадаємо, як раніш укладались договори. Домовились купці, дали слово і «вдарили по руках», не використовуючи зайвих документів. То був неписаний закон: не дотримав слова, обдурив кого-небудь — тобі не місце в купецькій гільдії. В наші ж часи нерідко увечері урочисто відзначається підписання договору, а наступного ж дня вранці «партнер» передає факсом повідомлення про необхідність переглянути деякі пункти чи навіть розділи вже підписаного документа.

Ринкова економіка в Україні вже набрала сили, і не можна сидіти, склавши руки, сподіваючись, що сама собою з'явиться здорова етика. Кажуть, що підприємцем треба народитись. Це правильно, але правильно й інше: морально здорового підприємця необхідно виховувати [70].

Наркобізнес давно вже діє в ряді провідних країн, де ринкова економіка розвинена набагато краще, ніж у нас. Цей факт ще раз доводить, що здорова етика підприємництва не може лише вкорінюватися завдяки розвитку бізнесу, цю проблему необхідно вирішувати окремо.

І все ж існують обставини, за яких етичні норми поведінки не зовсім зрозумілі. Навіть у високорозвиненому американському середовищі складні ситуації у діловому спілкуванні виникають неодноразово. У більшості випадків причина в тому, що досить швидкий розвиток економіки так чи інакше породжує в діловому спілкуванні цілком нові, незвичні ситуації, успішний вихід з яких ускладнений лише з тієї причини, що на даний момент ще не сформувалися уявлення про правильну і неправильну поведінку.

Є чимало важливих факторів, які стимулюють формування етичної поведінки. Можливо, перший з ітх полягає в тому, що етика високого рівня — це запорука успішного бізнесу,

наприклад, коли покупці та продавці прагауть чесних (етичних) ділових стосунків. В економічних системах з розвиненою конкуренцією (тобто з відносно невеликими прибутками) цей аспект може переважити всі інші міркування. Якщо ви продаєте товар навіть за найнижчою ціною, але не постачаєте його вчасно, чи якість ваших товарів нестабільна — ви можете втратити потенційний прибуток. Якщо покупець згоден сплатити найвищу ціну, але не платить вчасно, то продавець змушений звертатися за кредитом для покриття своїх витрат. Плата за кредит може поглинути весь прибуток. Якщо якась із сторін наполягає на хабарі чи іншій платні, окрім обумовленої контрактом, це також може призвести до втрати всього прибутку.

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що суспільство має переконливі причини всебічно заохочувати етичну поведінку: така поведінка спонукає до більшої економічної активності, зростанню конкуренції та ефективності. Як наслідок, зростає швидкість руху товарів та послуг, які в результаті стають доступними завдяки нижчим цінам на них.

Проте лише економічні мотивації самі по собі не можуть привести етичну поведінку до норми. Мотив довгострокового прибутку не завжди переважає миттєвий корумпуючий вплив. Деякі більш глибокі мотиви теж повинні враховуватись: це шанування закону і навіть побоювання його.

Часто люди не зацікавлені у довгострокових перспективах, для реалізації яких потрібна наполеглива праця і бездоганна репутація, а дехто (можливо, більшість) можуть навіть просто спокуситися неетичними можливостями чи укласти угоду із сумнівними діловими партнерами. Ось чому потрібні такі закони, які б встановлювали чіткі критерії правильної поведінки, дозволили б покласти край порушенням за допомогою системи покарань — суворих, але справедливих. Ми завжди повніші пам'ятати, що наші неетичні, протиправні дії можуть призвести до того, що хтось постраждає, а нас самих притягнуть до судового чи арбітражного розслідування, внаслідок чого ми зазнаємо