- це системи широкого призначення. Основна їх особливість - модифікуємість, використовуються для дослідження можливостей власне самої ГТ-технології. З лінгво-когнітивного погляду саме вони становлять найбільший інтерес. Гіпертекст використовується саме як спосіб сіткової організації текстової інформації, де користувач сам формує вузли та прокладає нові асоціаційні маршрути. Вузли можуть репрезентувати інформації різних типів - від окремого слова до речення або суцільного тексту, малюнки, таблиці, графіки тощо. Найбільш цікавим є те, що в вузлах користувачі можуть зберігати окремі думки, концепції або ідеї, заготовки майбутнього тексту. Вузли є рухомими - їх можна зв'язувати, пересувати, змінювати. Мандруючи за зазначеними зв'язками-маршрутами, можна сконструювати різноманітні комбінації текстової інформації, проглядати матеріал у будь-якій послідовності, тримаючи одночасно в полі зору та зіставляти різні інформаційні блоки, формувати нові текстові структури тощо. Отже, гіпертекст виступає як своєрідне знаряддя для генерації текстів.
Нижче відповідно до Конкліну описані основні характеристики ідеалізованої ГТ системи з погляду користувача, а також перелік властивостей, по яких можна вивчати (оцінювати) ту або іншу систему.
Властивості ідеалізованої гіпертекстової системи
БД - мережа текстуальних вузлів, що мисляться як гіпердокумент. Вікна на екрані відповідають вузлам у базі даних, кожний вузол має ім'я, яке завжди відображається у вікні, проте тільки обмежена кількість вузлів “відкрито” на екрані одночасно.
Стандартна віконна операційна система дозволяє оперувати вікнами у такий спосіб: вікна можуть бути переставлені, змінені в розмірах, закриті і залишені у вигляді маленьких віконних іконок.
Позиція і розмір вікна є наче натяком для виникнення певної асоціації. Користувач може закрити вікно після будь-яких змін, що, проте, залишить вузол в базі даних. Доторк миші до іконки закритого вікна відчиняє його.
Вікна можуть містити будь-яку кількість іконок зв'язку. Таким чином, іконка є не тільки замінником тимчасово відстороненого вікна, але і ознакою зв'язку - коротким текстуальним полем, що нагадує зміст вузла, на який вона вказує. Клік мишею на іконці зв'язку призводить до того, що система знаходить відповідний вузол і для нього відкриває нове вікно.
Користувач може легко створювати нові вузли і зв'язки (анотацію, коментар, деталізацію).
База даних може бути переглянута в такі 3 способи:
1. шляхом слідування зв'язкам і відкриття вікон послідовно для перевірки їхнього змісту;
2. дослідженням мережі (або її частини) відповідно до деякого рядка знаків, ключового слова або значення певних атрибутів;
3. шляхом просування по гіпердокументу, використовуючи вікно перегляду (browser), яке відображає мережу графічно.
Як тільки документ стає достатньо складним, у ньому легко заблудиться. Вікно перегляду відбиває частину або весь гіпердокумент у вигляді графу, забезпечуючи значною мірою контекстуальні і спеціальні натяки (вказівки), що викликають у користувача певні асоціації і допомагають прийняти рішення стосовно подальших кроків. Використання вікна перегляду подібно візуальним “натякам” при перегляді деяких сторінок у книзі, а також у тих випадках, коли користувач забув усе, крім візуального відображення - картинки того, як розміщені відповідні вузли.
Основні критерії для оцінки потужності гіпертекстових систем
q Ієрархічність (чи можливе сполучення ієрархічності з неієрархічністю).
q Графова структура (чи підтримуються неієрархічні (кросреферентні) зв'язки).
q Типи зв'язків ( чи існує класифікація).
q Атрибути ( чи може користувач зазначати для вузлів і зв'язків пари <атрибут/значення>).
q Шляхи ( чи можуть вузли і зв'язки бути виділені в окремий об'єкт).
q Версії ( чи можуть вузли або зв'язки мати декілька версій).
q Серійний перегляд ( чи може гіпердокумент бути переглянутий за допомогою завдання деякої серії знаків (наприклад, ключових слів)).
q Редактор тексту (який редактор застосовується для роботи з наповненням вузла).
q Спільне використання ( чи можуть декілька користувачів одночасно редагувати гіпердокумент).
q Картинки і графіки ( чи припускаються).
q Графічний перегляд ( чи є візуалізація сітки).
6. Недоліки і проблеми гіпертекстових систем
Дослідники ГТ звертають увагу на два небезпечних моменти в ГТ системах: дезорієнтованість у мережі і кегнітивні перевантаження.
Коли розмір гіпермережі перевищує 1000 вузлів, стає важко орієнтуватися, важко визначити своє положення і вибрати шлях у потрібний вузол, тобто при читанні документа недостатньо лише розуміти текст у кожному вузлі, необхідно мати уявлення про поточне місцезнаходження в документі та не “заблудитися” у “павутині”. Складності дедалі зростають, якщо гіпертекст динамічно розвивається (змінюються вузли і зв'язки).
Друга проблема безпосередньо пов'язана з першою. При читанні ГТ виникають додаткові розумові перевантаження через існування множинності варіантів вибору шляху, тобто з необхідністю формувати, іменувати і дотримуватися ланцюжка зв'язків.
При формуванні гіпертексту автор повинен піклуватися про структуризацію тексту, встановлення зв'язків, фіксацію можливих асоціацій.
Існує декілька підходів для розв’язання проблеми дезорієнтації. Американські розробники пропонують технологічні засоби: графічний браузінг (показ прилеглої до активного вузла частини мережі) або показ у спеціальному вікні короткого змісту вузлів мережі, суміжних із даним активним або активними. Іншим підходом є запам'ятовування вже прокладених шляхів як засіб проти “бродяжництва”.
7. Гіпертекст - інструмент представлення знань
При опрацюванні науково-технічній інформації дедалі актуальнішими стають такі напрямки інтелектуальної діяльності як то: підготування аналітичних оглядів і рефератів; пошук нових ідей; вибір об'єктів дослідження, пошук аналогів; попереднє обґрунтування прийняття рішень тощо.
Перелічені типи роботи характеризуються слабкою структурованістю інформації і, отже, складністю використання формальних моделей знань. Внаслідок цього усе більш зростає інтерес до гіпертекстових систем, що забезпечують збереження знань у вигляді фрагментів текстів, а також доступ до них і опрацювання. Рішення ж про формалізм представлення може бути прийняте після попередньої роботи експерта з гіпертекстовим представленням цих знань.
Попередньо заданий формат представлення знань ускладнює формування бази знань. Так, крім основного формату, знання необхідно ще подавати в проміжних форматах, щоб у них міг розібратися експерт.
