Доля рідної мови - доля України

Згорають очі слів, згорають слів повіки.
Та є слова, що рвуть байдужий рот.
Це наше слово. Жить йому повіки.
Народ всевічний. Слово - наш народ.
Микола Вінграновський

Важливу роль у державі відігpає мова корінного населення. Зрештою, з мови починається сама держава. У мові - важлива суть існування держави, її сила і могутність. Без рідної мови не має народу як нації. Поетично і влучно сказав про це відомий письменник Панас Mирний, який назвав мову найдорожчим скарбом народу. Він писав: "Мова - така ж жива істота, як народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі, смерть задля всього того, чим він відрізняється від других людей [1, 272].

Міжвузівська науково-практична конференція "Молодь і державна мова," яка відбувалася наприкінці березня 2000 року в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, зібрала представників різних спеціальностей, людей, небайдужих до долі рідної мови. Це вже шосте щорічне зібрання, в якому спочатку брали участь в основному журналісти, філологи курсанти Київського військового інститут управління та зв'язку. А тепер до них долучилися філософи, психологи, юристи, фізики та радіофізики, математики, біологи Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та інших навчальних закладів України. Ініціатива і головна роль належить Інститутові журналістики, спільній науково-творчій праці студентів та викладачів цього інституту. Згодом зав'язалася наукова дружба із Львівським національним університетом імені Івана Франка, з Ужгородським державним університетом, далі - з Міжнародним інститутом лінгвістики і права (м. Київ), Київським інститутом внутрішніх справ. Цього року в конференції брали участь представники Національної академії наук (ІМФЕ), Відкритого Міжнародного університету розвитку людини "Україна", Інституту вищої освіти АПН України, ліцеями, коледжами та гімназіями Києва.

Такий широкий діапазон інституцій, зацікавлених у розвитку української мови та її утвердженні і залучених до конференції, дав можливість розробити змістову програму з розмаїтою тематикою, яка щороку виокремлюється в якусь одну центральну проблему (1995 рік - "Українська мова: походження і функціонування", 1996 - "Українська мова і державотворчий процес", 1997 - "Українська мова і світ" - часопис "Дивослово" відгукнувся на цю конференцію нашою інформацією, № 19; 1998 - "Українська мова на порозі третього тисячоліття" - про цю конференцію ми докладно розповіли на сторінках часопису "Дивослово", 1999, №2; 1999 - "Українська мова - джерело духовного відродження суспільства", 2000 - "Молодь і державна мова".

Усі вищеназвані конференції, як свідчить їхня тематика, актуальні й дуже важливі. Вони спрямовані на втілення в життя української національної ідеї - утвердження в Україні державної мови, а разом з мовою і зміцнення нашої країни, її розвитку в усіх сферах матеріально-економічного і культурно-освітнього життя, духовного буття народу.

На конференції цьогорічній виступили професори Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та інших навчальних закладів - Володимир Різун (директор Інституту журналістики), Олександр Пономарів (зав. кафедри мови та стилістики), Анатолій Погрібний, Олександра Сербенська (Львів), Анастасія Мамалиґа, Іван Ющук (проректор Міжнародного інституту лінгвістики і права), Ганна Оникович, автор цих рядків; доценти Віталій Радчук (голова ТУМу Київського університету ім. Тараса Шевченка), Василь Ягупов (Військовий інститут), Марія Каранська, Ольга Пазяк, Ніна Погоріла (біологічний факультет), Андрій Юрачківський (радіофізичний факультет, до речі, правнук Івана Франка), Катерина Серажим, Марія Фурдуй, Марія Черній (Педагогічний коледж), начальник департаменту мовної політики Держкомнацміграції Світлана Лі, співробітник ІМФЕ НАН України Надія Пазяк, багато студентів та аспірантів, усіх не перелічити.

На підсумковому засіданні було зазначено, що на конференції виступили з доповідями та повідомленнями 114 учасників. Основну частину доповідачів складали студенти. Надто відзначилися своєю активністю господарі заходу, серед них чимало таких, хто не вперше брав участь у цих щорічних конференціях.

Особливу активність виявили студенти всіх курсів Інституту журналістики, а серед них: Слінчук Валентина, Бугрим Аліна, Моржук Леся, Никоненко Інна, Білик Тетяна, Зелінченко Олена, Пузій Володимир, Люборщук Наталя, Яковлєва Марина, Пасова Тетяна, Крижанівська Тетяна, Фольовчук Наталя, Галюк Ольга, Цимбаленко Євген, Фадеїчева Олена, Германов Володимир, Германова Ольга, Омельчук Олександр, Драбчук Максим, Соколов Максим та ін.

Тематика доповідей надзвичайно різноманітна: сучасне усне та писемне мовлення в усіх сферах суспільного буття, розвиток мови в історичному аспекті, роль мови в утвердженні державності в Україні та становлення її як державної. Тому-то на конференції учасники працювали в шести секціях: "Мовна політика в Україні і молодь", "Українська мова в процесі державотворення", "Функціонування і культура української мови очима молодих", "Сучасний розвиток мови засобів масової комунікації", "Українська мова в молодіжному середовищі", "Доля мови - доля народу". Усі ці теми об'єднувалися загальною назвою конференції "Молодь і державна мова".

Органічно вплелися в пленарне засідання і на початку конференції, і в її підсумку його доповнили мистецько-художні композиції, присвячені темі рідної мови. Їх підготували студенти Інституту журналістики під керівництвом Катерини Серажим та курсанти Київського військового інституту управління і зв'язку під орудою викладачів Лідії Марущенко, Тетяни Демидюк, Людмили Ігнатенко, Любові Семишкур та Юлії Огієнко.

На конференції було прийнято Звернення до студентів вищих навчальних закладів України.

Успіх будь-якої конференції залежить не лише від того, які наукові сили запрошено до участі в ній, а й від того, як висвітлено її наукові результати. До цьогорічної конференції було підготовлено і видано збірник статей у двох книжках "Слово і суспільство", у якому подано матеріали попередньої конференції. Своєрідність цього видання