Реферат - Історія розвитку українського правопису
8

закінчень незалежно від їхніх пози-цій в слові і впливів асиміляційно-дисиміляційних про-цесів), традиційно-історичним (подвійна функ-ція літер я, ю, є, вживання літери щ) і диференційним (написання великої літери в сло-вах, написання слів разом, окремо і через де-фіс) принципами. У ньому відновлено літеру г, дещо змінено вживання літер і та й у власних іншомовних назвах тощо. Виправлене і доповне-не 4-е видання «Українського правопису» 1993 істотно не відрізняється від попереднього, але в ньому поширено правило передавання іншо-мовного і через и після «дев'ятки» на низку власних назв, розши-рено сферу використання закінчень -у(ю) в родовому відмінку іменників II відміни, уточнено правило написання складних слів тощо.

Список використаної літератури:

Огієнко І. Нариси з історії української мови: Система українського правопису. Варшава, 1927; Жовтобрюх М. А. До історії українського правопису. «Мовознавство», 1937, № 11-12; Москаленко А. А. Нарис історії українського алфавіту і правопису. О., 1958; Москален-ко А. А. Історія українського правопису (рад. період). О., 1968; Нім-чук В. В. Мовознавство на Україні в ХIV-ХVІІ ст. К., 1985; Український правопис: так і ні (Обговорення нової редакції «Укр. пра-вопису»). К., 1997.

---

Сторінки: 1 2 3