Проаналізувавши це визначення, можна зробити висновок, що термін "сленг" вживається на позначення тієї ж групи лексики, яку позначають терміном "жаргон", тільки це англійський відповідник.

Своєрідно підходить до визначення терміна "сленг" Стойков С. /Стойков 1957/. Лінгвіст позначає ним групові (корпоративні) говори, які виникають у людей, що змушені жити разом (мисливці, рибалки, військові, моряки і под.) і зазначає, що це різновид жаргону. По суті ж він просто ширше дивиться на значення терміна "жаргон" (зараховує до його різновидів і арго).

Останнім часом термін "сленг" вживають активніше, ніж "жаргон". Таке явище можна пояснити впливом двох факторів:

- сьогодні англійська мова у світі починає домінувати, тому вживають англійський відповідник;

- інколи мовці вживають слово "жаргон" на позначення згрубілої, невитонченої мови, тому на позначення соціального варіанта мови вживають термін "сленг".

3. Інтержаргон – це один із соціальних варіантів мови, який об’єднує в собі частину слів кожного жаргону. Ці лексеми вживаються в різних жаргонах і є зрозумілі їх носіям.

Наприклад: косити - уникати чого-небудь;

гнати - говорити дурниці;

галюн - галюцинація;

мент, лягавий — міліціонер і т. д.

У наш час інтержаргон – це найбільша і найпотужніша група лексики в межах соціальних варіантів мови.

В основному спільні слова побутують у молодіжних жаргонах (студентів, школярів, хіппі), які активно взаємодіють між собою, здатні швидко засвоювати нові значення. Більшою сталістю характеризуються жаргони людей старшого віку, тут можуть ще побутувати архаїчні жаргонізми.

Наприклад: шкет, піжон, шпана і под.

Жаргонізми переходять до інтержаргону тільки у тому випадку, коли носії інших жаргонів стикаються із тією ж реалією і "визнають" лексему на її позначення прийнятною, вдалою.

Наприклад: мент - міліціонер.

Це слово прийшло до інтержаргону із кримінального жаргону, оскільки носії інших жаргонів ( особливо молодіжних: хіппі, рокери) стикалися із міліцією.

Нерідко при переході із жаргону в інтержаргон слова можуть видозмінювати значення.

Наприклад: у жаргоні наркоманів слово колеса вживається на позначення таблеток, які мають наркотичні властивості. В інтержаргоні це слово вживається для позначення будь-яких таблеток.

До інтержаргону слід також зараховувати таку особливу лексичну групу як вульгаризми. Відразу зауважимо, що ми подаємо розширене трактування цього терміна, тому що в українській лінгвістиці це питання недостатньо розроблене.

Традиційно вульгаризмами вважають ті лексеми, що вживаються в мові художньої літератури, мовленні як нормативні, з метою експресивно-якісної характеристики осіб, явищ, для вираження різко негативного ставлення до них /СУЛМ 1973: 173-178/:

блазень, падлюка, шкура і под.

Разом з тим і досі в україністиці вчені намагаються оминути ще вульгарніші лексеми, які існували і продовжують існувати у мовленні, усній народній творчості новішого часу (найчастіше в анекдотах, коломийках). Такі слова активно використовує художня література останнього десятиліття:

срака, chuj, pyzdity і т. д.

Доповнюючи класифікацію вульгаризмів, запропоновану польським лінгвістом М.Гроховскі /Grochowski 1996/, ми пропонуємо виділяти три основні групи даних слів:

1. Нетабуйовані вульгаризми. До цієї групи слід відносити лексеми, вживання яких не порушує мовного та культурного табу (до табуйованих слів належать назви статевих органів, фекалій, позначення статевого акту і под.). Ці слова не мають сильного експресивного забарвлення у порівнянні з іншими вульгаризмами:

гадюка, собака, жерти та ін .

2. Референційно-побутові вульгаризми – це слова, які, в залежності від контексту, можуть мати як вульгарне, так і нейтральне забарвлення. Вульгаризми такого типу виникли внаслідок переосмислення первинного поняття:

банан , голубий, кінець , палка ,стояти і т. д.

3. Суспільно закріплені вульгаризми. До даної групи належать слова, вживання яких, не залежно від контексту, порушує мовне та культурне табу. Тут можна виділити декілька підгруп:

а) російські матюки. Ця лексика перекочувала з російської мови, прижилась в українській і використовується частіше, ніж інші вульгаризми. Вона стала засобом вираження емоцій людини, ставлення до інших, елементом світогляду, вона для багатьох людей є умовою мовного комфорту. В основі більшості матюків лежать слова:

chuj, pyzda, jebaty.

Від них утворилось безліч похідних.

б) власне українські – це слова, що здавна вживались українцями як вульгарні:

срака, гімно, курва та ін .

Подібних вульгаризмів невелика кількість.

в) до цієї групи належать слова, що несуть у собі вульгарне значення, але які неможливо згрупувати за якоюсь певною ознакою:

мудак, перепихнутись, трахатись, чмо і под .

В інтержаргоні активно використовуються лексеми тільки двох останніх груп вульгаризмів.

Таким чином, в сучасній українській мові функціонують наступні соціальні варіанти мови:

інтержаргон, частину якого складають преференційно-побутові та суспільно закріплені вульгаризми;

жаргони ( сленги );

арготичні підсистеми деяких жаргонів.

Загалом, існування таких груп лексики в українській мові - це ще одне свідчення її постійного розвитку і прагнення задовільнити потреби суспільства у всіх сферах життя. Зараз нам потрібне детальне вивчення подібних слів для того, щоб знати умови їх виникнення, існування і занепаду. Так, вживання вульгаризмів (референційно-побутових та суспільно закріплених) у мові — явище негативне і з ним слід боротися, але передовсім треба вивчити те, з чим борешся.

ЛІТЕРАТУРА

1. Горбач 1993: Горбач О. Зібрані статті 1. Арґо на Україні. – Мюнхен, 1993. - 327 с.

2. Жирмунский 1969: Жирмунский В.М. Марксизм и социальная лингвистика. – Л.: Наука, 1969. – 218 с.

3. Жирмунский 1936: Жирмунский В.М. Национальный язык и социальные диалекты. – Л.: Художественная литература, 1936. – 172