Величезний 14 метровий Зевс засідав на троні з золота, слонової кістки, чорного дерева і дорогоцінних каменів. На троні Фідій відтворив чимало сюжетів еллінської міфології і фігури цілком реальних людей, зокрема свого улюбленця хлопчика Пантарка, що став переможцем на 86-их Олімпійських іграх у боротьбі серед самих молодших хлопчиків.

Фідій створив статую з золота і слонової кістки. Пластинки цих дорогоцінних матеріалів мистецьки закріплювалися на спеціальному дерев'яному каркасі. По описах голову Зевса прикрашав золотий вінок з оливкових гілок - знак миролюбства грізного бога. Оголена до пояса фігура Зевса і його голова були виточені зі слонової кістки. У одній руці він тримав золоту статую крилатої фігури перемоги Ніки, інший спирався на скіпетр з орлом на верхньому кінці. Плащ, перекинутий через плече, волосся і борода Зевса були виліплені з золота. Статуя здавалася живою: от - от Зевс підніметься з трону.

У наслідку статуя Зевса була перевезена в Константинополь. Багато творів поганського мистецтва знищили християнські фанатики, але дивну статую Зевса зруйнувати не наважились. Проте в V сторіччі згорів палац імператора Феодосія II, а з ним і геніальний утвір Фідія. Статуя Зевса зникнула. Про неї відомо лише по свідченнях древніх авторів. З перемогою християнства занепала поганська Олімпія, а в 426 році вона була зпалена за наказом римського імператора Феодосія II. Збережені будівлі і статуї були зруйновані землетрусами в 522 і 551 роках.

ГАЛІКАРНАСЬКИЙ МАВЗОЛЕЙ

О, сизі і рожеві плити!

Караський мармур, кутий граніт!

Ви бездоганні, вічні, знамениті.

(Маргарита Алігер)

Одним із самих грандіозних пам'ятників грецької архітектури пізньої класики була велична гробниця в Малої Азії, у столиці невеличкої Карійської держави - Галікарнасі.

Галікарнас мав зручне географічне розташування. Тут був гарний порт, укріплений самою природою, зручний у торговому відношенні. Уздовж гавані знаходилася ринкова площа, далі нагору через центр була прокладена широко розгорнута вулиця, “посередині якої був, споруджений Мавзолей, споруджений у такому грандіозному масштабі, що він значився серед семи чудес світу”, - записав Вітрувій.

Гробниця була споруджена в IV сторіччі до н.е. царицею Артемісіею. Мавсол був, зважаючи на все, жорстокий правитель, уводив податок за податком, беручи прибутки з усього, наприклад, із похоронних обрядів або волосся. Багатства його були величезні.

У архітектурі Галікарнаського Мавзолею вперше в грецькій архітектурі сполучилися всі три відомих ордери, грецький, іонічний, коринфський. Нижній поверх підтримувався 15 доричними колонами, внутрішні колони верхнього поверху були коринфськими, а зовнішні - іонічними. У Мавзолеї сполучилися сувора геометричність, масивна простота, наповнена внутрішньої сили, і прагнення до декоративності, до легкості форм, повільності ліній.

Галікарнаський Мавзолей - триярусна споруда. Перший ярус оперізувала стрічка рельєфу з білого мармуру. Тут поміщався заупокійний храм площею в 5000 кв. метрів і висотою біля 20 метрів. Другий ярус утворювала струнка мармурова колонада, а третій - пірамідальна стріха, теж мармурова. Вінчала будівлю чотирьох кінна колісниця (квадрига), що правили мармурові Мавсол і Артемісія. Урочиста споруда сягала заввишки 40 - 50 метрів. Навколо гробниці розташовувалися статуї левів і вершників, що скачуть.

Будували Мавзолей зодчі Сатир і Піфій, а його скульптурна будова була доручена декільком майстрам, у тому числі великому Скопасу. Збереглися уламки фризу гробниці Мавсола, що зображує битву греків з амазонками - “Амазономахія”. Вчені вважають, що це робота Скопаса або його майстерні.

Дев'ятнадцять сторіч стояв Мавзолей. Не хватка каменю призвела до загибелі цілого ряду найцінніших пам'ятників. Така ж доля спіткала Мавзолей у Галікарнасі. Гробницю царя, що трохи ушкодив землетрус, знесли лицарі - іогоністи, побудувавши з неї кам'яний монастир-фортецю. Про руйнацію Галікарнаського Мавзолею відомо із середньовічної хроніки.

Статуї Мавсола й Артемісії, а також інші прикраси Мавзолею зберігаються зараз у Британському музеї в Лондоні. Пам'ять про Галікарнаський Мавзолей залишилася у багатьох спорудах подібного роду, що згодом зводилися в різних містах Ближнього Сходу, а також у слові “мавзолей”.

КОЛОС РОДОСЬКИЙ

Жителі Родосу, плем'я дорійців, колос цей мідний

Розміром до небес, Гелій,

спорудили тобі.

(Невідомий античний поет)

У східній частині Середземного моря, в архіпелазі Південні Споради, розташований острів Родос - один із центрів егейської культури. До наших днів збереглися численні твори античного мистецтва острова Родос. Видатним твором є статуя Геліоса, так званий Колос Родоський.

У третьому сторіччі до н.е. на острів Родос напав полководець Деметрій. Проте здолати Родосців йому не вдалося, не дивлячись на спеціальні облогові машини - останнє слово військової техніки. Деметрій відступив, кинувши на березі величезну оббиту залізом облогову вежу з таранами і перекидним мостом, катапультами, площадками для десанту - геліополіду, що надавали руху 3400 воїнів. Ця геліополіда - те ж свого роду чудо світу - замість руйнації принесла місту несподівану вигоду і всесвітню славу. Заповзятливі купці, купили у родосців геліополіду “на металобрухт” за величезні гроші - 300 талантів. На гроші, виручені від продажу вежі, і збудували статую Геліоса - покровителя Родоса. Це одне із семи чудес світу було споруджено в 292 - 280 рр.