и в закінченнях дієслів.
Тема 3. Правопис префіксів
Розмежування написання префіксів пре-, при-, прі-. Правопис приголосних у кінці префіксів.
Префікс з- та його варіанти с-, зі-.
Тема 4. Кома у простому і складному реченнях
Коми одиничні і парні.
Кома у простому реченні між однорідними членами речення і для виділення звертань, вставних слів і речень, порівняльних зворотів, прикладок, уточнювальних членів речення, дієприслівникових зворотів тощо.
Кома у безсполучниковому складному реченні; кома у складносурядному реченні; кома у складнопідрядному реченні; кома у реченнях із безсполучниковим і сурядним зв’язком.
Тема 5. Вживання м’якого знака
Вживання м’якого знака для позначення м’якості приголосних, у кінці слова, у середині слова.
Випадки, коли м’який знак не пишеться.
Винятки із загальних правил.
Тема 6. Вживання апострофа
Вживання апострофа для позначення твердої роздільної вимови перед я, ю, є, ї:
1)
після губних приголосних;
2)
у середині слова;
3)
після префіксів, які закінчуються на приголосний, перед я, ю, є, ї:
Винятки із правила.
Тема 7. Зміни приголосних
Чергування приголосних. Зміни приголосних при додаванні суфіксів –ськ (ий), -ств (о).
Уподібнення у вимові приголосних за місцем творення.
Тема 8. Спрощення у групах приголосних
Випадіння на письмі важкого для вимови приголосного у групах приголосних –стн-, -стл-, -скн-, -зкн-, -мчк-, -ждн-, -здн- та інших. Винятки із загального правила. Двояке написання окремих груп (пискнути і писнути).
Групи приголосних, де спрощення відбувається лише у вимові: -стц-, -стч-; -стськ-, -нтськ-, -нтств-.
Тема 9. Подвоєння і подовження приголосних
Подвоєння приголосних букв внаслідок збігу на межі морфем (а також в окремих словах української мови: бовваніти, лляний, овва, ввесь, ссати і похідних).
Подвоєння букв в іншомовних словах.
Подовження м’яких приголосних між двома голосними.
Тема 10. Крапка з комою і двокрапка
Вживання крапки з комою між поширеними однорідними членами речення; у безсполучниковому складному реченні; у складносурядному реченні; між поширеними однорідними підрядними реченнями, підпорядкованими одному головному; між групами незалежних речень, коли необхідно вказати межі між ними.
Двокрапка у простому реченні після узагальнюючого слова перед однорідними членами речення; у складному безсполучниковому реченні між простими реченнями; при прямій мові і в діалогах після слів автора.
Тема 11. Правила вживання великої літери
Вживання великої букви з розрізнювальною метою (диференціюючий принцип правопису) у власних назвах людей; у власних назвах міфологічних істот, персонажів, кличках тварин; у власних астрономічних, географічних назвах, назвах держав, населених пунктів, споруд, урочищ тощо; у назвах вітчизняних і міжнародних організацій, установ, посад, почесних звань; у назвах найважливіших релігійних понять; у назвах історичних подій, державних міжнародних та релігійних свят; в умовних назвах (що пишуться у лапках).
Складні випадки вживання великої літери.
Тема 12. Правопис слів іншомовного походження
М’який знак і апостроф в іншомовних словах.
Подвоєння букв в іншомовних словах.
Правопис і, ї та и в основах іншомовних слів.
Тема 13. Загальні правила правопису іншомовних слів
Правопис складних, утворених з допомогою сполучних голосних о, е або без сполучних голосних.
Написання складних слів разом або через дефіс. Правопис слів із частинами напів- і пів-.
Тема 14. Правопис прислівників
Написання разом прислівників, утворених поєднанням різних частин мови.
Написання прислівників через дефіс або два дефіси.
Розрізнення прислівників з префіксами від сполучень прийменників з іменниками.
Написання окремо прислівникових сполук, що складаються з: прийменника та іменника, в яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення і граматичну форму; з двох іменників або числівників у поєднанні з прийменником; прийменника з повним прикметником або числівником.
Тема 15. Вживання тире
Тире у простому реченні. Тире у складному реченні.
Тема 16. Правопис сполучників
Правопис сполучників з частками. Розрізнення сполучників та інших частин мови.
Тема 17. Правопис прийменників
Правопис складних прийменників разом, через дефіс і окремо. Розрізнення прийменників і префіксів.
Тема 18. Правопис часток
Написання часток разом, окремо і через дефіс.
Тема 19. Написання часток не, ні з різними частинами мови
Правопис частки не з іменними частинами мови та прислівником.
Правопис частки не з дієсловом та дієслівними формами.
Морфологічні і синтаксичні підстави для написання частки не разом або окремо.
Написання частки ні разом і окремо.
Тема 20. Правила переносу частин слова
Розрізнення технічних і правописних правил переносу частин слова на новий рядок. Фонетичний і морфологічний принцип у перенесенні слів.
Тема 21. Розділові знаки при передачі чужої мови
Пряма мова, непряма мова. Передача чужої мови діалогом. Розділові знаки при різних видах передачі чужої мови.
Критерії оцінювання диктантів
Для диктантів використовуються зв'язні тексти, які відповідають нормам сучасної української мови, доступні за змістом для абітурієнтів, достатньо насичені орфограмами і пунктограмами, передбаченими програмами з української мови.
Обсяг диктанту визначається у словах:
·
кількість слів для вступників на базі базової середньої освіти (9 класів) – від 180 до 200 слів;
·
кількість слів для вступників на базі повної середньої освіти (11 класів) – до 250 слів.
При оцінюванні диктантів виправляються, але не враховуються такі помилки:
1)
на правила, які не включені до шкільної програми;
2)
у передачі так званої авторської пунктуації.
Виправляються, але не враховуються помилки, що спотворюють звуковий склад слова,
наприклад, “докша” (замість “дошка”).
При оцінюванні диктантів важливо також враховувати характер помилки. Серед помилок слід виділити негрубі, тобто такі, які не мають істотного значення для характеристики грамотності.
До негрубих належать такі помилки:
1)
у винятках з усіх правил;
2)
у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;
3)
у написанні великої букви в складних власних найменуваннях;
4)
у випадках, коли замість одного знака поставлений інший;
5)
у випадках, що вимагають розрізнення не/ні ( у сполученнях не хто інший, як...; не що інше, як...; ніщо інше не...);
6)
у пропуску одного зі сполучуваних розділових знаків або порушенні їх послідовності.
За наявності в диктанті більше пяти поправок (виправлення неправильного написання на правильне) оцінка знижується на один бал, але таке зниження не повинно