шістдесяті. Це пере-до-всім такі поетичні збірки, як “Полудень віку”, “Дорога під яворами”. Саме в період “хрущовської відлиги” Андрій Малиш-ко і Платон Майборода створили знамениту “Пісню про рушник”, що стала справді народною і облетіла весь світ. Поет часом одним рядком міг передати настрій і змалювати колоритний пейзаж: “Цвітуть осінні тихі небеса…” Як справжній патріот, він при-страсно і гостро виступав на захист рідної мови і культури. Чимало написаного поетом сьогодні втратило своє значення і забулося. Але кращі його речі не знецінилися, а такі твори, як “Пісня про рушник”, належать до невмирущих.
(Леонід Талалай, 210 слів)
Національний гімн українців
Понад сто тридцять років лунає над світом український на-ціональний гімн “Ще не вмерла Україна”.
Звернімося до історії створення пісні. Вперше вона про-звучала на одному із зібрань київської “Громади”. Члени цієї просвітницької організації дружили з сербами та болгарами, що навчались у Київському університеті й Духовній семінарії.
Трапилось це тисяча вісімсот шістдесят другого року. Світ-лою надією зринула нова пісня в затьмарене імперським мороком небо батьківщини. Створення тексту пісні, що про-буд-жувала національну й громадську гідність, стало основною причиною заслання Павла Чубинського до далекої Архангель-ської губернії.
Свідченням популярності пісні “Ще не вмерла Україна…” є те, що вже тоді вона співалася на кілька мелодій. Лунала піс-ня і на сербський мотив, і на мелодію молодого Миколи Лисенка.
Невдовзі пісню заспівали й на заході України. Написаний Чубинським текст потрапив до рук галичанина отця Михайла Ве-рбицького, вже відомого на той час композитора.
Приблизно в той самий час в одному з чисел галицького журналу “Мета” було вміщено добірку творів Тараса Шевченка. Хіба ж не на користь твору свідчить те, що його авторство при-пи-сане Кобзареві?
Завдяки Миколі Лисенкові та Придніпрянщині та Михай-лові Вербицькому в Галичині вірш Павла Чубинського набув по-пу-лярності в усій Україні. Він став соборним усеукраїнським національним гімном, хоч і в двох музичних композиціях.
З весни тисяча дев’ятсот вісімнадцятого року пісня луна-ла вже як гімн Української Народної Республіки – на мелодію Михайла Вербицького. Витримавши тяжкі випробування, вона стала-таки гербом духовного відродження українців.
Нині це Гімн Української держави, покликання якого – єднати людей у велике ціле – в народ.
(За Д.Чередниченком; 230 слів)