Синтаксичні зв'язки в словосполученні. Словосполучення будується на основі підрядного зв'язку, у якого є три способи: узгодження, керування та прилягання. Узгодження - синтаксичний зв'язок, за якого залежне слово стоїть у тій же граматичній формі, що головне: полум'яне слово. Розрізняють повне (рід-число-відмінок однакові) і неповне (якщо залежне слово має не всі граматичні значення головного (вільне таксі, далекі галактики)). Керування - синтаксичний зв'язок, за якого залежне слово ставиться в тому відмінку, якого вимагає головне: зібрати врожай. Розрізняють прийменникове та безприйменникове керування. При зміні граматичної форми головного слова залежне залишається в тій самій формі. Прилягання - синтаксичний зв'язок, при якому залежне слово приєднується до головного лише за змістом. Отже, зв'язком прилягання приєднуються незмінювані слова і форми слів: прислівник, інфінітив, дієприслівник. Синтаксичний аналіз словосполучення: головне і залежне слово, вид (іменний/дієслівний/прикметниковий), спосіб синтаксичного зв'язку.

Типи словосполучень. За морфологічним вираженням головного слова словосполучення поділяються на іменні, дієслівні та прислівникові. Іменні - словосполучення, утворені іменником, прикметником, числівником або займенником. Дієслівні - утворювані дієсловом (особовими формами, інфінітивом, дієприслівником, дієприкметником. Залежні слова: іменник, займенник, присдівник, числівник, неозначена форма дієслова. Прислівникові - утворювані прислівником. Залежним словом може бути прислівник міри аб ступеня (надзвичайно гарно). Синтаксично словосполучення поділяється на головне і залежне слово, що виступають різними членами речення. Словосполучення варто відрізняти від стійких нечленованих сполучень слів, які є власними назвами, фразеологічними звротами і виступають як один член речення.

Типи речень у СУМ. Речення є основною синтаксичною одиницею, що є засобом спілкування, і водночас одиницею формування і вираження думки. Речення класифікуються за будовою й типами синтаксичних зв'язків на прості і складні. Прості розподіляються на неускладнені та ускладнені. Складні - на сполучникові (складносурядні, складнопідрядні) та безсполучникові. Окремо виділяють багатокомпонентні складні речення з різними типами зв'язків. За головними членами речення класифікуються на двоскладні й багатоскладні. Односкладні поділяються на означено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні. За наявністю другорядних членів речення бувають поширені й непоширені. Наявність усіх членів речення або пропуск їх у мовному потоці - повні і неповні. За модальністю речення поділяються на розповідні, питальні, спонукальні, умовні, бажальні, переповідні, гіпотетичні.

Підмет простий і складений. Підмет - головний член двоскладного речення, який означає предмет, котрому в реченні приписується дія чи стан, названі присудком. Відповідає на питання хто?що?. Простий підмет - виражений одним словом. Спеціалізованою формою для вираження підмета в УМ є називний відмінок іменника та іменникових займенників. У ролі підмета може виступати і будь-яка інша частина мови, але за умови, що вона субстантивована (найчастіше це прикметники та дієприкм). Підмет може виражатись також інфінітивом, що означає узагальнену дію. Складений підмет побудований з кількох слів, що в реченні виступають як синтаксично неподільна єдність. 1)Підмет-словосполучення, що означає кількість, міру, скукпність предметів. Сполучення кількісного числівника або іменника, що має числове значення, з іменником. Сполучення неозначено-кількісного числівника з іменником, сполучення іменника, що означає сукупність, з іменником. 2)Складений підмет зі значенням спільності, має таку конструкцію: іменник (займенник) у називному відмінку + прийманник із + іменник в орудному відмінку (ми з тобою). При такому підметі присудок стоїть у формі множини, оскільки підмет виступає як єдине синтаксичне ціле. 3)Складений підмет із значенням вибірковості, йому властива така конструкція: займенник (числівник) + прийменник із + іменник (займенник) в родовому відмінку (один із санітарів). 4)Складений підмет, виражений фразеологічним словосполученням або цитатою. Єдиним підметом також може бути прізвище, ім'я та по батькові людини.

Типи присудків. Присудок - головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку, котра приписується в реченні підметові. Відповідає на питання: що робить підмет?яким він є(був, буде)?ким (чим) він є (був, буде)? Спеціалізованою формою вираження простого присудка є особова форма дієслова. Іноді неузгоджений присудок (в особливих емоційних ситуаціях) модже виражатися інфінітивом (початок дії) (я їй розповідати), наказовим способом (означає несподівану дію) (візьми та й розкажи) , усіченим дієсловом (стриб! ). Може бути ускладненим, виражатися фразеологізмом. Складений присудок має чітко визначену структуру й складається з двох компонентів: 1)допоміжного дієслова-зв'язки; 2)імені або інфінітива. І. е. : Він буде військовим. Він почав читати. Дієслова-зв'язки: бути, стати, здаватися, зробитися, залишитися. Складний присудок являє собою комбінацію різних типів складених присудіків. Може мати таку структуру: 1)складений дієслівний + складений іменний, І. е. : Душа у тебе має бути крицею. 2) складений дієслівний + складений дієслівний, І. е. : Я вже давно хотів кинути колотися. Комбінації присудків можуть бути і більш складними.

Односкладні речення. Види. Означено-особовими називаються оср, головним членом яких є особова форма дієслова, що визначає особу, яка виконує дію. Головним членом можуть виступати тільки дієслова у формі першої та другої особи однини й множини теперішнього і майбутнього часу і наказового способу. За структурою ці речення є повними, бо підмет і не потрібен. Усі о-ор можуть бути перетворені на повні, І. е. : Піду в кіно - Я піду в кіно. Узагальнено-особові - оср, головний член яких означає