Незмінювані іменники. Не відмінюється група іменників - власних і загальних назв іншомовного походження, що мають основу на -а (-я), -у(-ю), -о, -і: амплуа, Дюма, Золя, бра, пра, кашпо, кашне, канапе, макраме, Корбюзьє, Петіпа, барбекю. Інші іменники, які за формою близькі до слов'янських загальних і власних назв, відмінюються, набуваючи подібних закінчень і розподіляючись за відмінами. Не відмінюються ініціальні - буквенні та комбіновані - абревіатури: ОБСЄ, ХУХ, ДВЗ, ФІФА, міськвно, випердос, а також абревіатури типу завкафедри, міноборони. Також назви машин і механізмів, до складу яких входять цифрові позначення. Жіночі прізвища на -о та приголосний: Порайко, Лишак, Єрушевич.

Присвійні прикметники, їхні семантичні групи і граматичні особливості. Присвійні прикметники вказують на ознаки предмета за належністю його якійсь живій істоті, а отже й утворюються, як правило, від іменників - назв живих істот. Для присвійних прикметників характерні свої словотворчі суфікси: -ин, -їн, -ів, -їв, -ев, -єв, -ськ-.

Дієслово. Граматичні категорії, синтаксична роль. Дієслово - повнозначна частина мови, що означає дію як процес і виражає це значення за допомогою граматичних категорій виду, стану, способу, часу й особи, а також в окремих випадках - роду й числа. Процесуальність властива всім дієсловам незалежно від їхнього лексичного значення. Дієслово як проце виражає динамічну змінну ознаку дії і стану протягом їх тривання. Змінна дієслівна ознака є однією з основних рис речення і має назву предикативність. Вона виражається в часі і способі або тільки в способі (наказовому і умовному).

Дієслівна категорія стану і способу. Категорія стану - це граматична категорія, яка виражає відношення між дією, дійовою особою і предметом, на який спрямована дія. Вона тісно пов'язана з категорією перехідності/неперехідності і підпорядкована їй (перехідне - спрямована дія, неперехідне - не спрямована). Категорія стану властива не всім дієсловам, а тільки перехідним і співвідносним з ними неперехідним, які утворюються за допомогою постфікса -ся. Розрізняються активний та пасивний стан. Активний мають усі перехідні дієслова, які означають дію, спрямовану на прямий додаток - іменник у формі знахідного відмінка без прийменника. Пасивний стан мають неперехідні дієслова з постфіксом -ся, співвідносні за своїм лексичним складом і граматичним значенням з дієсловами активного стану. Означають дію, спрямовану на об'єкт, що виступає в реченні у функції підмета. Пасивний стан може бути виражений також пасивним дієприкметником, неособовою формою предикативного дієприкметника на -но, -то, утвореними від перехідних дієслів. Спосіб буває дійсний, умовний і наказовий. Дійсний спосіб має 3 форми часую від дієслів недоконаного виду, і лише минулий і майбутній від доконаного. Умовний спосіб позначає не реальну дію. Творяться за допомогою минулого часу дієслова + частка б, би. Наказовий спосіб виражає прохання, побажання, спонукання або наказ. Твориться від основи теперішнього часу за допомогою особових закінчень. Є дієслова, що не утворюють наказового способу.

Присудкові форми на -но, -то. Безособові слова. Утворюються предикативні дієприкметникові форми, як і пасивні дієприкметники, від основ неозначеної форми перехідних дієслів додаванням суфіксів -н-, -ен-, -т- та суфікса -о: прочитати - прочитано. Як і дієслова, ці форми керують іменниками. Будучи утвореними від перехідних дієслів, вони керують здебільшого іменниками у формі знахідного відмінка. Предикативні дієприкметники на -но, -то - невідмінювані форми, в реченні вживаються тільки в ролі присудка.

Слова категорії стану. Це незмінні слова прислівникового чи іменного походження, які виражають стан і виконують функцію головного члена у безособовому реченні. Їх у мові небегето. Вони розподіляються за значенням на кілька груп: а)ті, що виражають фізичний і психічний стан людини: важко, легко, боляче, страх, досадно, шкода, боязко; б)виражають стан природи: тихо, темно, видно, холодно, тепло, вітряно; в)виражають модальні значення - можливості, необхідності: можна, слід, потрібно, треба, необхідно, досить. Категорія часу виявляється у зв'язці бути або її замінниках - стати, робитися, І. е. : Студентам було весело, студентам буде весело, студентам весело. Частково виявляється спосіб і вид: надворі холодо, надворі зробилося холодно, надворі стане холодно, надворі було б холодно. У минулому й майбутньому часі переважає доконаний вид, у теперішньому - тільки недоконаний вид.

Неповне речення. Неповними називаються речення, в яких пропущено, тобто не представлено словом, один із структурно необхідних членів, що можна встановити з наявності членів, синтаксично залежних від пропущеного елемента.І. е. : Я купив англійську книжку, а ти - уйгурську (пропущене слово книжка). Неповними можуть бути двоскладні і однозначні речення. Односкладне речення з відсутнім підметом або присудком не є неповним. В залежності від