Щодо мови і мислення в науці існували два протилеж-ні й неправильні погляди — ототожнення мови й мислен-ня (Д. Шлейєрмахер, Й.-Г. Гаман) і відривання мови від мислення (Ф.-Е. Бенеке). Представники першої точки зо-ру вважали, що мова — це всього лише форма мислення. А оскільки відомо, що кожне явище має форму і зміст, то мова й мислення разом становлять один об'єкт. Представ-ники протилежного погляду стверджували, що мова й мис-лення між собою абсолютно не пов'язані, мислення не за-лежить від мови, воно здійснюється в інших формах.

Насправді мова й мислення тісно пов'язані між собою, але цей зв'язок не є простим, прямолінійним, тому єд-ність мови та мислення не є їх тотожністю. З одного боку, немає слова, словосполучення, речення, які б не виража-ли думки. Однак мова — це не мислення, а лише одне з найголовніших знарядь, інструментів мислення. З іншого боку, існують й інші форми мислення, які здійснюються невербально (несловесно).

Загалом існує три типи мислення: а) чуттєво-образне (наочно-образне); б) технічне (практично-дійове); в) понят-тєве (словесно-логічне).

ЧУТТЄВО-ОБРАЗНЕ МИСЛЕННЯ — мислення конкретними обра-зами, картинами (в мозку прокручується своєрідний фільм). Воно притаманне не тільки людині, а й вищим тваринам — собакам, кішкам, мавпам тощо. Уявіть собі таку картину. Увечері господиня залишила незакритою сметану на кухні. Вранці приходить на кухню приготувати сніданок і бачить, як кішка доїдає сметану. Розлютившись, господиня хапає кішку і вдаряє її. Наступного ранку, побачивши господиню на кухні, кішка стрибає зі столу й ховається за буфетом, хоч на цей раз вона нічого поганого не вчинила. Перед нею ви-ник учорашній образ розлюченої господині.

Чуттєво-образне мислення властиве всім людям, а особ-ливо представникам творчих професій (письменникам, ху-дожникам, артистам, режисерам, балетмейстерам тощо). Існування цього типу мислення переконливо заперечує по-ширену донедавна думку, що мислення протікає тільки в словесній формі. Коли художник-мариніст І. Айвазовсь-кий писав картину "Дев'ятий вал", він не обмірковував ЇЇ за допомогою слів, а переніс на полотно образ, який виз-рів у його романтичній уяві: неосяжна велич й буйна мо-гутність морської стихії, вогненні присмерки, грайливе на хвилях місячне світло, відвага людей, які мужньо бо-рються з розбурханою стихією.

ТЕХНІЧНЕ (ПРАКТИЧНО-ДІЙОВЕ) МИСЛЕННЯ — здійснюється без участі мови. Воно, як і наочно-образне мислення, власти-ве вищим тваринам і людині. Чи не першим на цей тип мислення звернув увагу німецький філософ Г.-В.-Ф. Ге-гель, який, зокрема, вказав на те, що безпосередня трудо-ва діяльність, скажімо праця каменяра, обов'язково ви-магає мислення. Трудові дії людини, як елементарні дії вищих тварин, осмислені. Так, наприклад, якщо високо підвісити банан, то мавпа, щоб його дістати, ставить ящик, бере в передні кінцівки палку, вилазить на ящик і збиває банан.

Практично-дійове мислення притаманне всім людям, але найбільшою мірою спеціалістам технічних професій. Інколи інженеру легше створити нову машину, ніж захи-стити свій проект (важко підбирати потрібні слова та ви-рази). А від тих, хто працює на комп'ютерах, можна по-чути, що вони мислять машинною (комп'ютерною) мовою.

ПОНЯТТЄВЕ МИСЛЕННЯ — здійснюється за допомогою мо-ви. Абстрактні поняття про любов і ненависть, життя і смерть, мову й мислення, науку й культуру, теорію від-носності А. Ейнштейна чи гіпотезу вроджених граматич-них структур Н. Хомського осмислити і передати без уча-сті мови неможливо. Однак слід зауважити, що людина і в цьому випадку не завжди мислить вслух, тобто вимов-ляючи слова. Частіше люди мислять за допомогою внут-' рішнього мовлення ("про себе"), яке відрізняється від зо-внішнього тим, що є згорнутим, зредукованим.

У людей усі типи мислення переплітаються, але пре-валює поняттєве, тобто основним знаряддям мислення є мова.

Про те, що мова і мислення не тотожні, засвідчують й інші факти. Так, зокрема, мислення не має властивостей матерії, воно є ідеальним, тоді як мова має ідеальний (се-мантика) і матеріальний (звукова оболонка слів, матері-ально виражені граматичні форми тощо) аспекти. Будова мови і будова мислення не збігаються. Мова і мислення оперують різними одиницями (фонема, морфема, слово, речення — поняття, судження, умовивід). Щоправда, ба-гатовіковий процес оформлення й вираження думок за допомогою мови зумовив розвиток низки граматичних категорій, які частково збігаються з деякими категорія-ми мислення (підмет — суб'єкт, присудок — предикат, додаток — об'єкт, означення — атрибут).

Нарешті, ще одним вагомим доказом того, що мова і мислення нетотожні явища, є їх неодночасне виникнення. Історично мислення виникло раніше, воно передує мові. Саме тому й функції мови щодо мислення змінювалися. Спершу мова лише включалася в процеси мислення, допов-нювала практично-дійове і наочно-образне мислення. З ча-сом вплив мови на мислення зростав і мова стала основним знаряддям мислення.

Висновки

Отже, мова — система одиниць спілкування і правил їх функціону-вання.

Мовлення — конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації.

До мовлення належать говоріння (мовленнєвий акт) і результати говоріння (текст). Правомірно говорити про мов-лення окремої людини, про мовлення молоді, усне побу-тове мовлення, художнє мовлення тощо. Усе це — різне використання можливостей мови.

Унікальність мовлення полягає у своєрідному вико-ристанні мовних засобів, у вживанні оказіональних (ви-падкових) слів, словоформ, словосполучень тощо. Мова — явище психічне, а мовлення — психо-фізичне. З історичного погляду мовлення первинне, а мова вто-ринна. Спершу виникали в мовленні окремі слова, фрази тощо, а згодом із фактів мовлення склалася мова.

Список використаної літератури

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. —