32. Предметно-особовий займенник, його значення й уживання.

Цю групу займенників об’єднувала спільна ознака – наявність категорії роду: он, она, оно. Походять від вказівних займенників.

однина | множина | двоїна

ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. | ж. р.

Н. онъ | оно | она | они | она | оны | она | он | он

Р. го | ихъ | ю

Д. му | и | имъ | има

З. и | и | и

О. имь | ими | =Д.

М. мь | и | ихъ | =Р.

33. Вказівні займенники в старослов’янській мові.

У реченні вказівні займенники могли ускладнюватися часткою -жє, -ждє. За значеням вказівні займенники поділялися на три групи: - власне сказівні: тъ, он, овъ, сь; - якісно-вказівні: такъ, jакъ, таковъ; - кылькісно-вказівні: толикъ, сєликъ.

однина | множина | двоїна

ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. | ж. р.

Н. тъ | то | та | ти | та | ты | Н,З та | т | т

Р. того | то | т хъ | Р,М тою

Д. тому | тои | т мъ | Д,О т ма

З. тъ | то | т | ты | та | ты

О. т мь | то | т ми

М. томь | тои | т хъ

34. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.

Прикметники праслов’янської мови разом із іменниками складали клас імен, майже не маючи формальних показників розрізнення. Проте, виділившись в окремий морфологічний клас слів, прикметник не відірвався остаточно від іменника, з яким він історично був близьким: граматичні категорії роду, числа, відмінка прикметника не самостійні – вони залежать від категорій іменника, з яким він поєднується у реченні. У старослов’янській мові виділялися ті самі розряди прикметників, що й у сучасній українській мові: якісні, відносні та присвійні. Прикм. за будовою могли виступати у двох формах: короткій та повній. Короткі форми просто називали ознаку предмета взагалі, повні прикметники конкретизували предмет, виділяли його з ряду подібних. Повні прикм. утворювалися від коротких шляхом додавання вказівних займ. и, jа, jє. У реч. вони могли виконувати лише функцію означення.

твердий варіант

однина | множина | двоїна

ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. | ж. р.

Н. новыи | новоjє | новаjа | новии | новаjа | новы | Н,З новаjа | нов. и | нов. и

Р. новаjєго | новы | новыихъ | Р,М новую

Д. новуjєму | нов и | новыимъ | Д,О новыима

З.новыи | новоjє | нов | новы | новаjа | новы

О. новыимь | ново | новыими

М. нов. jємь | нов. и | новыихъ

м’який варіант

однина | множина | двоїна

ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. | ж. р.

Н. синии | синєjє | синjаjа | синии | синjаjа | син | Н,З синjаjа | синии | синии

Р.синjаjєго | син | синиихъ | Р,М синюю

Д.синюjєму | синии | синиимъ | Д,О синиима

З. синии | синєjє | син | син | синjаjа | син

О.синиимь | синє | синиими

М.синиимь | синии | синиихъ

35. Походження прикметника як частини мови. Відмінювання і функціонування коротких прикметників.

Прикметники праслов’янської мови разом із іменниками складали клас імен, майже не маючи формальних показників розрізнення. Проте, виділившись в окремий морфологічний клас слів, прикметник не відірвався остаточно від іменника, з яким він історично був близьким: граматичні категорії роду, числа, відмінка прикметника не самостійні – вони залежать від категорій іменника, з яким він поєднується у реченні. У старослов’янській мові виділялися ті самі розряди прикметників, що й у сучасній українській мові: якісні, відносні та присвійні. Прикметники за будовою могли виступати у двох формах: короткій та повній. Короткі форми просто називали ознаку предмета взагалі, повні прикметники конкретизували предмет, виділяли його з ряду подібних. Короткі прикметники давніші за походженням. Вони відмінюються як іменники: прикметники ч. та с. родів змінюються за зразком іменників *-o, *jo-основ, а прикметники ж. роду – за зразком *-в, *-jв-основ.

твердий варіант

однина | множина | двоїна

ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. | ж. р.

Н.новъ | ново | нова | нови | нова | новы | Н,Знова | нов | нов

Р. нова | новы | новъ | Р,М нову

Д. нову | нов | новомъ | новамъ | Д,О новома | новама

З.новъ | ново | нов | новы | нова | новы

О. новомь | ново | новы | новами

М. нов | нов | нов хъ | новахъ

м’який варіант

однина | множина | двоїна

ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. | ж. р. | ч. р. | с. р. |