та відносні. Абсолютні форми – простий майбутній та I майбутній, відносні – майбутній II, майбутній у теперішньому, майбутній у минулому. Простий майбутній час формально був таким же, як і теперішній. Майбутній I за будовою – аналітична форма, яка утворювалася поєднанням допоміжного дієслова имати та інфінітива. Допоміжними словами також могли бути нач юс мал. ти, въч юс мал. ти, хот ять ти. Майбутній I передавав ставлення мовця до події, міру впевненості у тому, що подія відбудеться. Майбутній II за будовою – аналітична форма, утворюється поєднанням допоміжного слова быти та активного дієприкметника минулого часу на –л-. Означає майбутню дію, яка передує іншій майбутній дії.
42. Майбутній IV старослов’янс. мові. Зразок дієвідмінювання.
Майбутній I за будовою – аналітична форма, яка утворювалася поєднанням допоміжного дієслова имати та інфінітива. Одне слово є носієм граматичного значення, інше – лексичного. Допоміжними словами також могли бути нач юс мал. ти, въч юс мал. ти, хот ять ти. Майбутній I передавав ставлення мовця до події, міру впевненості у тому, що подія відбудеться.
1 ос. | имамь жити | имамъ жити | имав жити
2 ос. | имаши жити | иматє жити | имата жити
3 ос. | иматъ жити | им тъ жити | иматє жити
43. Аорист, його значення й різновиди. Простий аорист, його утворення й уживання.
Аорист мав два різновиди: асигматичний, або простий (безсуфіксний), та сигматичний (суфіксальний). Аорист означав простий минулий час, яка вказував, що дія в минулому тривала невеликий проміжок часу і була завершена. Утворювався від основи інфінітива. Мав 4 різновиди: асигматичний аорист, -с- аорист, -х- аорист, -ох- аорист. Простий аорист утворювався від дієслів з основою на приголосний. Це дієслова I або II класу, як виняток, об ять рєсти, сър ять сти III класу. Закінчення вторинні, утворилися ще в праслов’янську добу до початку дії закону відкритого складу.
асигматичний (простий) аорист
однина | множина | двоїна
мошти
1 ос. | могъ | могомъ | могов
2 ос. | можє | можєтє | можєта
3 ос. | можє | мог | можєтє
-ох- аорист
однина | множина | двоїна
рєшти
1 ос. | рєкохъ | рєкохомъ | рєкохов
2 ос. | рєчє | рєкостє | рєкоста
3 ос. | рєчє | рєкош | рєкостє
44. Сигматичний аорист, його утворення й уживання.
Існують 3 різновиди сигматичного аориста: -с- аорист, -х- аорист, -ох- аорист. -с- аорист утворювався від дієслів, які не утворювали асигматичний аорист, від дієслів I класу з основою на д, т, з, с, в, п, від дієслів, в яких основа інфінітива закінчується на юс малий. Цей різновид зустрічався дуже рідко. Ще називався старим сигматичним часом. -х- аорист утворювався від основи на голосний, зустрічався дуже часто. Також –х- аорист утворювали деякі дієслова з основою на приголосний (решти, быти). –ох- аорист це новий тип аориста, його ще називають новим сигматичним. Утворювався від дієслів з основою на приголосний I II класу.
сигматичний аорист
-с- аорист | -х- аорист
вєсти | хвалити
в съ | в сомъ | в сов | хвалихъ | хвалихомъ | хвалихов
вєдє | в стє | в ста | хвали | хвалистє | хвалиста
вєдє | в с | в стє | хвали | хвалиш | хвалистє
-ох- аорист
однина | множина | двоїна
рєшти
1 ос. | рєкохъ | рєкохомъ | рєкохов
2 ос. | рєчє | рєкостє | рєкоста
3 ос. | рєчє | рєкош | рєкостє
45. Імперфект, його утворення й уживання.
Це синтетична форма, позначає дію, яка відбулася в минулому, але зовсім недавно. Позначає інколи дію незавершену або протяжну, тривалу, або яка повторюється чи складається з ряду моментів, здається мовцеві другорядною. Імперфект творився за допомогою суфіксів –ять ах-, -аах-, -ах-. Міг утворюватися і від основи теперішнього часу, і від інфінітива, але переважно утворювався від основи інфінітива. Суфікс –ять ах- утворював імперфект від дієслів з основою на задньоязиковий (нєс ять ахъ), -аах- утворював імперфект від дієслів з основою на ять (хождаахъ), -а, -ах- вживався, коли основа інфінітива закінчувалася на голосний (знаахъ).
46. Перфект, його утворення й уживання.
Відносний час, позначає не просто дію в минулому, а минулу дію, яка має наслідки в теперішньому. Утворювався за допомогою допоміжного дієслова быти у теперішньому часі, основне дієслово має форму дієприкметника минулого часу на -л- (jєсмь зналъ). Цей час є прямим предком сучасного українського минулого часу.
47. Умовний спосіб, його утворення й уживання.
Умовний спосіб старослов’янських дієслів був представлений двома формами: архаїчною та новою. Архаїчний умовний спосіб утворювався поєднанням активного дієприкметника минулого часу на -л з особовою формою допоміжного дієслова быти у формі, подібній до простого аориста. Форми архаїчного умовного способу поступово витіснялися новими формами. Форма нового умовного способу утворювалася поєднанням активного дієприкметника минулого часу на –л та допоміжного дієслова быти у формі сигматичного аориста.
48. Наказовий спосіб дієслова, його утворення й уживання.
Наказовий спосіб дієслова утворювався від основ дієслів теперішнього часу I, II класу. У ньому були і синтетичні, і аналітичні форми в різних особах. Синтетичні форми вживалися в 2 і 3 особах однини і в 1, 2 особах множини і двоїни. Аналітичні форми вживалися в 1 особі однини і в 3 особі всіх чисел. Складалися з частки да і форми теперішнього або майбутнього простого часу (да разум ять ваjєтъ).
49. Іменні форми дієслова. Давальний самостійний.
Іменними, або не особовими, формами називаються утворення від дієслівних основ, які зберігаючи окремі дієслівні