У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Курсова робота - Старослов'янська мова
34
граматичні категорії, характеризуються показниками іменних частин мови. Серед них виділяють невідмінювані форми (інфінітив, супін), відмінювані (дієприкметник) та скам’яніла дієприкметникова форма (дієприслівник). Інфінітив. Характерною ознакою старослов’янського інфінітива був суфікс -ти, який приєднувався до інфінітивної основи. Інфінітив передає загальну назву дії без чіткої її характеристики та додаткових ознак. Супін. Показником супіна було закінчення -тъ, яке приєднувалося до основи інфінітива. У реченні виступав обставиною мети і вживався при дієсловах руху. Його поступово почали витісняти форми інфінітива. Дієприкметник. Був дуже поширеним у старослов’янській мові. Поєднував категорії дієслова і прикметника. Має 3 категорії дієслова і 4 категорії прикметника. За категоріями стану та часу дієприкметники діляться на 4 типи: 1. Активні теперішнього часу. 2. Активні минулого часу. 3. Пасивні теперішнього часу. 4. Пасивні минулого часу. Особливістю старослов’янських текстів було вживання дієприкметникових зворотів з давальним самостійним. Такий зворот був смисловою єдністю і входив до складу прост. речення як граматично не залеж. відокремлений зворот, поєднаний з реченням сурядним зв’язком. Він складався з 2 частин: дієприкм. та узгодженого з ним іменника чи займенника у формі давального відмінка.

50. Дієприкметники в старослов’янській мові, особливості їх творення й відмінювання.

Дієприкметник був дуже поширеним у старослов’янській мові. Поєднував категорії дієслова і прикметника. Має 3 категорії дієслова і 4 категорії прикметника. За категоріями стану та часу дієприкметники діляться на 4 типи: 1. Активні теперішнього часу. Утворювалися від основ дієслів теперішнього часу за допомогою суфіксів -юс вел шт-, -юс мал шт-. Суфікс -юс вел шт- вживався в усіх класах, крім IV, -юс мал шт- приєднувався до основ дієслів IV класу. Активні дієприкметники теперішнього часу мають коротку та повну форми. Короткі дієприкметники ч. та с. родів у Н. в. однини не мають типових суфіксів, а закінчуються на -ы та -юс мал. Короткі дієприкметники ж. роду в Н. в. однини після типових суфіксів мають закінчення –и. Повні дієприкметники утворювалися додаванням до вказівних займенників и, jа, jє. 2. Активні минулого часу. Означають дію, яка відбулася раніше ніж основна дія. Утворювалися від основи інфінітива за допомогою 3 варіантів суфіксів -ъш-, -въш-, -ьш-. Вживання певного суфікса залежало від того, на що закінчувалася основа інфінітива. -ъш- вживався, коли основа інфінітива закінчувалася на приголосний, -въш-, коли основа інфінітива закінчувалася на голосний, крім и, -ьш-, коли основа інфінітива закінчувалася на и. Дієслова, в яких основа інфінітива історично закінчувалася на приголосний (носовий), утворювали дієприкметники за першим зразком. 3. Пасивні теперішнього часу. Утворювалися за допомогою суфікса -м-, який приєднувався до основи за допомогою тематичних звуків: у I, II, V класх – о, у III – jє, у IV – и. 4. Пасивні минулого часу. Утворювалися за допомогою суфіксів -н-, -єн-, -т- від основи інфінітива. Суфікс -н- вживався, коли основа інфінітива закінчувалася на а, ять, -єн-, коли основа інфінітива закінчувалася на приголосний або и.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10