Товариство казенних селян с. Сулимівки на своїх зборах постановило до будівництва нової школи використовувати для навчання будинок казенного селянина Олексія Балики за домовленістю Навчання дітей розпочати з .1-го грудня 1864р. Кожному господарю внести 40 коп. сріблом. З цих грошей половина піде на навчальні витрати та утриманні наставника, друга половина - на. закупівлю лісу для побудови нової школи. На спалення школи товариство постановило кожному господарю принести 5 кулів соломи і в навчальний період виділяти сторожа.

Козаки сіл Салькова, Процева і Софіївки виділили для школи один будинок біля церкви з одним відділянням, на опалення школи кожному господарю вирішили щороку поставляти віз соломи або дров, від кожної ревізької душі чоловічого роду здавати по 3 коп. срібла на потреби навчання і утримання наставника. Крім цього, батьки кожного учня повинні внести 50 коп. сріблом в рік.

У с. Глибокому постановили школу перевести з приватного будинку у виділену від хлібних запасів комору і прибудувати до неї кімнату для наставника.

В Іванкові церковно-приходська школа почала діяти в 1861 р., але через чотири роки, через відсутність громадської допомоги виникли певні труднощі з утриманням приміщення. 7 січня 1865року 65 козаків і казенних селян Іванкова зібралися на сходку, де вирішили приміщення сільської управи віддати під школу і утримувати його. Кожен господар був зобов’язаний на опалення школи доставити 10 кулів або віз соломи і по б коп. сріблом.

У 1865 році подібні рішення прийняли 125 козаків і 125 казенних селян с.Старого, прихожани с. Кийлова. З 1-го січня, 1869 року у с. Любарці при Михайлівській церкві відкрито бібліотеку, якою завідував священник Лев Копа-0вдієнко.

Заможні Бориспільські козаки вносили значні пожертви на утримування храмів. Зокрема, козак Матвій Гнатович Верна на спорудження Іконостасу для Миколаївської церкви в м. Борисполі пожертвував 200 крб., а козак Іван Якович Шкіль передав таку ж суму на пофарбування Харлампівської церкви, в с. Сеньківка. Закінчувалось XIX ст. В економічному плані малоземелля змушувало селян орендувати поміщицьку землю, на яку зростала ціна. Сільські куркулі оптом орендували поміщицьку землю, пере-даючи їх за певну приплату селянам. Оренда та продаж землі посилювали розшарування селянства, зміцнювали економічні позиції сільської буржуазії.

Бідняцько-середняцькі маси, не маючи кошту на купівлю й оренду землі, змушені були вдавалися до кабальної оренди з частинами врожаю, з половини його або за відробіток.

Внаслідок обезземелення велика кількість селян пролетаризувалася: частково переселялись до міста, частково наймитувала в селі. Сільська біднота була основним джерелом формування як промислового, так сільськогосподарського пролетаріату. Процес пролетаризації селянства відображена в заробітчанських піснях, в яких викривались умови праці, висвітлювались гнів й обурення гроти знущань:

Ой загуду, загуду,

А в Боришполі не буду.

В Боришполі лихий пан,

Нехай людям, а не нам!

Да в Боришполі вороги

Й круг мене. облягли,

Як нивочку й облоги.