Край хліборобської слави, край літературної величі і краси.

Баришівщина! Край хліборобської слави, витоки якої ся-гають у глибину сторіч.

Баришівщина! Край літературної величі і краси, який дав Україні видатних діячів літератури і мистецтва, що просла-вили його на всю Україну і за її межі.

На берегах Трубежа народились відомі письменники України:

Ілля Турчиновський (м. Березань)

Григорій Коваленко (с. Липняки)

Петро Колесник (Баришівка)

Василь Цілий (с. Поділля)

Брати Всеволод і Георгій Недільки (м. Березань)

Олександр Сорока (Баришівка)

Володимир Дарда (с Веселинівка)

Брати Олександр і Микола Боровки (с Борщів)

Олександр Шарварок (Баришівка)

Михайло Пилатюк (с. Садове)

У 20-ті роки в Баришівці жили і активно працювали на освітянській ниві поети-неокласики Микола Зеров, Михай-ло Драй-Хмара, Павло Филипович, Віктор Петров.

Це вони допомогли українській літературі зберегти спад-коємність і сприяли розвитку літературного процесу, служи-ли їй самовіддано, захищаючи неминущі вартості добра і краси. Піднесли українське мистецтво, літературу і науку на вищий щабель, орієнтуючись на найвизначніші досягнен-ня світової культури

Переклади Миколи Зерова в Баришівці — неоціненне на-дбання української літератури, багато в чому непереверше-но й сьогодні. В Баришівці він жив задумом створити анто-логію класиків сонету

Баришівська земля, тісно пов'язана з періодом життя Т. Г. Шевченка, який в 1843 році перебував у Березані, де напи-сав поезію «Розрита могила".

КОВАЛЕНКО ГРИГОРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

(1868—1937)

Коваленко Григорій (Грицько) Олексійович (псевдонім Грицько Коваленко, Коваленко Вільний та інші) народився 24. 1. (5. 11.) 1868 {зоку в с. Липняки, тепер смт. Баришівка Київської області, в сім'ї козака. Український письменник, художник, етнограф. По закінченні Полтавської фельдшер-ської школи служив земським фельдшером у Перяславсько-му повіті, де захопився збиранням етнографічних матеріалів, зокрема з народної медицини. В 1890—95 працював при клініці Московського університету. 3 1896—1905 р.р. був сек-ретарем Чернігівської міської управи. З 1905 жив у Полтаві, працював секретарем міської думи. Був членом губернської ра-хівної комісії, писав вірші, оповідання, п'єси. Автор літературно-критичних статей і нарисів. "Іван Котляревський", «Євген Гребінка», «Григорій Сковорода», «Панас Мирний». Видав підручник «Українська історія» (1917)..

КОЛЯДКА.

Ой за горою, за кам'яною

Там збиралися три товариші:

Один товариш — то Сонце красне;

Другий товариш — то Місяць ясний,

Третій товариш — то дрібний Дощик.

А Сонце каже: як ізійду я,

То ізрадїють усі на світи

А Місяць каже: як ізійду я,

Як ізійду я звечора рано,

То ізрадіє риба у морі,

Люди в дорозі, звірі у полі.

А Дощик каже: як упаду я,

Як упаду я тричі на землю,

То ізійде жито, пшениця,

Жито, пшениця, всяка пашниця.

КОЛЕСНИК ПЕТРО ЙОСИПОВИЧ

Народився 28.01.1905 року в с. Баришівка. Закінчив Київ-ський інститут народної освіти (1928 р.)

У 1931 — закінчив аспірантуру.

З1931 року науковий співробітник інституту літератури АН.

Доктор філософських наук, критик і літературознавець, прозаїк.

Автор романів «Боротьба», «На фронті сталися зміни», «Терен на шляху».

ОЛЕКСАНДР МУСІЙОВИЧ СОРОКА

Олександр Мусійович Сорока народився 19 грудня 1901 року в с Баришівка у багатодітній родині робітника заводу Марра в Києві на Подолі. Батьки єдиного із п'яти дітей старшого Олександра віддали в школу. А з перемогою Жовтневої революції сину бідняка відкрився шлях у науку В 1923 році Олександр Сорока закінчив Баришівський культосвітній технікум, вчителював у с. Хотові під Києвом, де почав писати вірші. У 1920 р. виходить йото збірка «На рейках», «Гроно», «Життя у русі» Відомі і його поетичні переклади з російської, білоруської, грузинської, вірменсь-кої. калмицької мов. Провідними у його творчості були теми людини праці, рідної природи Надрубіжжя, а також вірші

про кохання, їндустріальні мотиви, Він наполегливо працював над поетичним словом, збагачуючи лексику української поезії новими образами містцевими 1941 року в розквіті творчих сил життя Олександра Сороки трагічно обірвалось. Пропонуємо добірку віршів Олександра Сороки.

ЗОЛОТО НА ЖИТО

Бризнув ранок — В далеч простяглось

золото на жито Й задзвеніли коси стигло

з золотим промінням —дзвоном

злилось Жовта стрічка —

жовтий степ- золотий покіс,

не жовтий, — Косарі—неначе у полоні,

Жовте, жито Жовте сонце у полоні

в жовтий простір в кіс

1927 р

ВОЛОДИМИР ДАРДА

Володимир Іванович Дарда народився 6 жовтня 1924 року в селі Скопцях (так тоді називалось с. Веселиянівка) Баришівського району Київської області. Батьки його бу-ли вчителями, батько викидав математику, а мати —- ук-раїнську мову.

Потяг до віршування виник у хлопця ще в шкільні ро-ки, бо дуже любив читати художню літературу Ще до війни 14-річним школярем надіслав Володимир Іванович вірш «Три брати» на конкурс, оголошений до 20-річчя Чер-воної Армії республіканською дитячою газетою «На зміну» Вірш відзначили. Згодом було опубліковано і його перше оповідання «Щастя».

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, батько пішов на фронт У душіГ майбутнього письменника вирували гнів і не-нависть До загарбників-фашистів І він не раз береться за олівець, пише схвильовані рядки поезії. В них — палка лю-бов до Вітчизни, до рідних.

В. І Дарда — член Спілки письменників СРСР з 1983 ро ку.

З кожним новим твором усе виразніше відчувається спо-стережливість письменника, його закоханість у життя, люд-ську красу, уважність до найпотаємніших глибин людської психології, вміння побачити прекрасне там, де інший може і пройде байдуже.

А в книзі «Земля, яку сходив Тарас» Володимир Іванович розповідає про життя великого поета, героїчну боротьбу ук-раїнського народу, подає яскраві картини мальовничих ку-точків нашої Батьківщини. З особливою любов'ю змальовує письменник м Березань, де був Т. Г Шевченко

Повість «його кохана» (1964 р.) -- історико-біографічний твір про Шевченка, про його перший приїзд на Україну в 1843 р та знайомство з княжною Варварою Репніною

Помітне місце в творчому доробку В. Дарди займав повість