У 1972 році була видана книга «Безодня серця». В цій кни-зі письменник розповідає про давню, як світ, історію — не-розділене кохання, про складні долі молоді, невгасиме праг-нення юного серця до ідеалу, про ті муки і печалі, яких не уникнути, болю розлук, ревнощів, сліз, трагедії смерті.

Ось і в романі «Сніг на зелене листя» В. І. Дарда змальо-вує життя молодої жінки Христини, на долю якої випали не-легкі випробування. Вірно кохаючи винятково чесну і добру людину, вона знаходять родинне щастя. Та на її шляху з'яв-ляється самовпевнений молодик Середа. Засліплений егоїз-мом, він намагається потоптати чистоту почувань, вдається до підступів, підлості, злочину.

Перед героями роману з усією гостротою постає питання:

що таке любов і вірність, дружба, честь, де вирішальні не слова, а вчинки.

Тема життя і творчості Великого Кобзаря не полишала письменника. Володимир Іванович постійно працює над ма-теріалами, пов'язаним з життям поета. У нього велика мрія: створити трилогію про Шевченка «Тарас».

Через чверть століття після появи першої повісті «Його кохана» (1964) з'являється його роман «Переяславські дзво-ни», який вийшов у світ у видавництві «Радянський письменник» у 1990 році. В центрі цього твору — перебування Тараса Шевченка в Переяславі. Це буя найбільш плідний пе-ріод творчості поета. За кілька місяців «переяславської осе-ні» було створено третину поетичного доробка — твори, що, як провісні дзвони, прогриміли на всю Україну, на весь світ.

Талант Володимира Дарди яскравий і багатогранний. Ви-давництво «Радянський письменник» у 1991 році відкрило його і як талановитого поета, видавши збірку сонетів «Не забувай». В цій книзі, тематика якої різноманітна, все ж наскрізною темою є тема любові до рідної землі, України.

Немов невелика моя Україна.

Глянеш на глобус — клаптик, жменька...

Рік і річечок, плутанина,

Міст і селищ, кружечки маленькі.

Та спробуй - но їх розрізнити,

Візьмись розплутати обережно.

Шляхіводаічних вузласті ниті,

Річок плетиво безбережно- ,

Спробуй взяти й до купи скласти:

Ниву до ниви, до гори — гору,

Біль до болю, напасть до напасті,

Рану до рани, до горя -горе,

Тоді ти повіриш: твоя Батьківщина

найбільша у цьому світі

МИКОЛА БОРОВКО

Про Миколу Маркіяновича. Боровка, як талановитого пе-дагога, заслуженого працівника освіти України знають зі слів його численних учнів і колег

Батьківщиною Миколи -Боровка є невеличке село на Ба-ришівщині — Борщів. У великій родині Боровків в 1948 ро-ці народився майбутній поет Маркіян Микитович та Настя Іванівна виховали восьмеро дітей — трьох дочок, п'ятеро синів, всім дали змогу здобути освіту і піти в життя чесни ми, трудолюбивими людьми

Після закінчення Баришівської середньої школи Микола вступив на 'фїлологічний факультет Київського педагогічно-го інституту. За направленням працював на Васильківщині, служив в армії, після того вчителював в м. Борисполі, нині завідуючий Бориспільським міськво.

Микола Боровко — автор п'яти поетичних книжок, що побачили світ у різних видавництвах України. Особливий резонанс у літературних колах викликала його попередня збірка «Ронделі», що стала першим виданням,справжньою візиткою поета. Нова книжка віршів Миколи Боровка «Тру-біж» (Трубіж — невеличка річка, що витікає прямо з ди-тинства,- як символ рідного краю, малої батьківщини) складається з чотирьох розділів: «Хто травою, хто вербою », «В одсвіті чорнобильської заграви», «В твоїх очах бринить печаль», «За брамою літа». — кожен з яких — невеликий своєрідний ліричний екскурс у світ лавдйййіх радощів і три-вог, світ високої і трудної любові.

ПОЛЬОВИЙ СОНЕТ

Холоне м'ята, сік у листі гусне,

І ластівки сідають на дроти:

Рокочуть вересневі древні гуслі

На журавлиний сріберний мотив

Довкола вогню шалена злива

Звалилася на голови дерев

І гострий вітер нападами злими

На шмаття небо виспіле дере

Лишень хліба, відважні, як повстанці,

Зібралися до виступу ще вранці:

Душа полів, як тятива, бринить"!

Від спраги губи боляче-солоні,

і кров нуртує, бурхає у скроні

Торкнувся день клавіатури нив.

Неокласики — елітарна група поетів, котра на чолі з про-фесором Миколою Зеровим гостро виступала проти масо-візму в літературі, неуцтва, кар'єризму, вимагали від пись-менника високої літературної освіти, таланту, наполегливої праці над виробленням неповторного художнього стилю. Вони свято берегли національні традиції, створили школу високого художнього перекладу.

З Баришівським краєм пов’язане життя і творчість великого Кобзаря Т.Г.Шевченка.Тарас Шевченко був у Баришівці в листопаді 1846 року. У російській повісті “Прогулка с удовольствиєм и без морали” Тарас Шевченко розповідає про поїздку до Броварів, а потім до села Оглава (тепер Гоголева) і далі « да завернул в Барышевку, навестить старого прокурора Бориспольца»

Вперше поет відвідав Березань у серпні 1843 року. Він приходив старим Яготинським шляхом до знайомого поміщика Платона Якимовича Лукашевича.