Деякі власне українські слова утворилися від іншомовних за допомогою українських словотворчих засобів: позакласний, нафарбувати, крейдяний, вапняний. З німецької мови через посередництво польської українська мова засвоїла, наприклад, слово дах. Від нього за правилами українського словотвору утворилися іменники: піддашшя, піддашок, яких немає в німецькій мові. Це власне українські слова.

У галузі лексики спорідненість українсько і російської мов виявляється досить яскраво: більшість слів у них дуже близькі, а то й однакові за значенням і звучанням.

І це зрозуміло. Адже із трьох пластів корінної української або російської лексики два (спільнослов’янська і спільносхіднослов’янська) успадковані ними з давньоруської мови і тому спільні для обох мов. Різняться братні мови в галузі корінної лексики тільки одним шаром – специфічною для кожної із мов лексикою, що склалася в основному після виділення української, російської та білоруської мови із спільної для них давньоруської. Однак, власне українські і власне російські слова утворились здебільшого на базі спільної для обох мов лексики за допомогою певних, часто властивих одній і другій мові словотворчих засобів. Тому-то ці шари словникового складу обох мов – слова, що належать до власне української або власне російської лексики, – теж мають словотворчі суфікси чи префікси.

Взаємозв’язок української й російської мов у галузі лексики виявляється ше й у тому, що в них багато однакових запозичень з інших мов. Наприклад: клас, сума, діаграма, футбол, тенор, циркуль. Немало іншомовних слів прийшло в українську мову через російську.

Український і російський народи були тісно взаємозв’язані протягом усієї історії їх існування. Тому між братніми мовами відбувся інтенсивний процес взаємозбагачення їх словникового складу: українська мова засвоювала російські слова ( община, соратник, самовар), а російська – українські (повстанець, хлібороб)

Немає народу, який жив би ізольовано від інших народів, тому немає й мови, вільної від іншомовних засвоєнь, насамперед лексичних. Запозичення слів з однієї мови в іншу досить давнє і звичайне явище. Так, скажімо, ще до утворення Київської держави східні слов’яни мали торгівельні і воєнні контакти з германо-норманськими племенами, зокрема з предками сучасних шведів і норвежців – варягами. І сьогодні в українській мові вживаються засвоєні ще в ті далекі часи й успадковані з давньоруської мови такі слова, як меч, князь, витязь, блюдо, броня, бук, клеймо, якір, імена Ігор, Олег, Ольга, Гліб та ін. Український народ мав більшої або меншої тривалості економічні, політичні, культурні, воєнні та інші контакти з багатьма народами. В зв’язку з цим в українську мову проникла значна кількість іншомовних слів з різних мов.

Запозичення можуть здійснюватись з певної мови безпосередньо і через інші мови. Безпосередньо засвоювались українською мовою слова з російської (кріпость, мужик), польської (дідизна, кепський), тюркських (базар, гарбуз, шатро) та інших мов. Багато слів іншомовного походження прийшло в українську мову через посередництво російської (колективізація, космонавт) та польської (крейда, грунт, шик, кошт тощо). Засвоюються слова як усним, так і писемним шляхом. усним в українську мову прийшло багато слів тюрського походження, деякі польські і російські слова тощо.

Різні запозичені слова за часом засвоєння. Адже процес запозичення лексичних елементів з інших мов тривав протягом усього періоду розвитку української мови. Ряд іншомовних слів увійшло ще з давньоруської мови. З нею вони разом із спільнослов’янськими і спільносхіднослов’янськими були успадковані українською мовою, як і російською та білоруською. Це слова давньогерманського походження, про які вже говорилось, старогрецькі (парус, лиман, кипарис, кедр, лавр, кит), тюрські слова, запозичення з арабської та іранської груп мов (орда, казна, табун, зеніт).

Поряд з цими в українській мові є іншомовні слова, які почали в ній вживатися зовсім недавно. Наприклад: торшер, капрон, телевізор, відеотелефон, відеофонограма.

Найчастіше іншомовні слова засвоювались разом з поняттям, предметами, явищами, які вони позначали. Так, іменник бокс – назву спортивного змагання запозичено з англійської мови разом із цим видом спорту.

Деякі запозичені слова почали вживатись в українській мові з іншим значенням або з часом змінили своє значення. Наприклад: іменник декан у латинській мові, звідки його запозичено, вживався із значенням десятник, в українській мові, як і в російській та ін., – керівник факультету у ВУЗі.

Чимало в українській мові й таких запозичених слів, які використовуються паралельно з відповідними корінними українськими словами, є повними синонімами до них.

Збагачення української лексики здійснюється не тільки в наслідок прямих засвоєнь слів з інших мов, а й шляхом калькування. Кальки – це своєрідний різновид запозичень, що являє собою буквальний переклад складових елементів слова або усталеного звороту. Кальки бувають лексичні і фразеологічні. Лексичною калькою називається слово, скопійоване засобами української мови з іншої мови. Наприклад: недо+лік недо+чет, життє+пис жизне+описание біо+графія. Як бачимо, кальки створюються з українського мовного матеріалу, але за зразком іншомовних слів.

Крім лексичних, є ще семантичні кальки. Семантичні кальки – це скопійоване нове, переносне значення слова. Це корінні українські слова, які під впливом слів-відновників з іншої мови набувають нового значення. Наприклад: під впливом французької мови слова лівий, правий починають уживатися на позначення політичних поглядів, блискучий – із значенням надзвичайний, довершений.

Поряд з кальками існують напівкальки – слова утворені за зразком іншомовних слів з українських та іншомовних елементів. Наприклад: телебачення (гр. tele – далеко), гуманність (нім. Humanitat).

Фразеологічні кальки – це копії іншомовних зворотів, дослівний переклад їх. Наприклад: герой нашого часу (рос. герой нашего времени).

Внаслідок калькування російських слів українська мова