Ряд тюркського походження слів відрізняються специфічними, їм властивими рисами: закінчуються на –ак, -ук, -ан, -ун, -лик: судак, кулак, чубук, капшук, урюк, аркан, барабан, табун, чавун, балик, ярлик, шашлик.

В українській мові використовується чимало запозичених слів на позначення понять науки, техніки, політики, культури, мистецтва. Більшість таких слів засвоєно з класичними – старогрецької та латинської мов та вживається майже в усіх мовах світу.

Грецькі слова (грецизми) прийшли в українську мову різними шляхами і в різний час. Одні з них успадковані українською мовою з давньоруської, другі засвоєні безпосередньо, переважно з писемної грецької мови, треті – через посередництво інших мов, зокрема російської, четверті – утворені з грецьких словотворчих елементів.

В давньоруську мову старогрецькі слова проникли ще до прийняття християнства в зв’язку з тим, що східні слов’яни мали з Грецією та її колоніями на північному узбережжі Чорного моря торгово-економічні та воєнні контакти.

Після прийняття християнства східні слов’яни через старослов’янську мову засвоюють старогрецькі слова релігійного змісту. Наприклад: апостол, ангел, біблія, євангеліє, монах. З грецької мови після прийняття християнства засвоюються деякі власні імена. Наприклад: Георгій – хлібороб, Софія – мудрість.

У XVI – XVII ст., коли грецька мова була однією з навчальних дисциплін у школах України, слова з неї проникають в українську мову безпосередньо, а пізніше – безпосередньо і через посередництво інших мов, зокрема російської та польської. Так, українська мова поповнюється багатьма грецькими за походженням словами в галузі суспільно-політичної лексики (автономія, анархія, база), наукової термінології (афоризм, лексика, метафора). Слова з мов народів Західної Європи проникали в українську мову в різний час. Після запровадження Магдебурзького права в містах України інтенсивно засвоюється німецька професійно-виробнича і технічна лексика. Для багатьох слів засвоєних, з німецької мови, характерні звукосполучення [шт] на початку слова і [ей] після приголосного: штабель, клейстер, балетмейстер.

Лексичні засвоєння з французької мови пов’язані перед усім з революційними подіями, розвитком культури, мистецтва. Засвоєння з французької мови відрізняються наголосом на останньому складі, звукосполученнями [уа], [ам], [ан] перед приголосним пом’якшеними губними (тротуар, вуаль, анфас).

Інтенсивні взаємозв’язки між народами, обмін матеріальними і культурними надбаннями обумовлює появу спільних для багатьох мов міжнаціональних слів – інтернаціоналізмів.

Інтернаціоналізми – це слова, поширені у всіх або багатьох неспоріднених мовах чи близьким лексичним значенням і звуковим оформленням. З розширенням і поширенням взаємозв’язків між народами запас інтернаціоналізмів інтенсивно зростає. Вони використовуються у різних сферах суспільного функціонування української літературної мови. За походженням серед інтернаціоналізмів переважають грецькі і латинські слова. Іншомовні лексичні елементи, що збагатили словник української мови і являють собою невід’ємну частину його, можуть називати предмети та явища дійсності і не мати будь-якого стилістичного забарвлення, а також вживатися з певною стилістичною настановою. Запозичені слова широко використовуються в усіх стилях: в розмовному, діловому, науковому.

У науковому стилі запозичені слова називають певні поняття і створюють колорит книжності, академічності. У художньому стилі запозичені слова використовуються як засіб художнього відтворення колориту певної країни, її національної своєрідності для характеристики мови дійових осіб.

У творах видатних письменників часто вживаються слова, які не увійшли до активного словника української мови. Їх називають екзотичними словами.

Екзотизми – це слова інших народів (назви установ, посад, професій).

У художньому, науковому і публіцистичному стилі використовуються також запозичені слова, лексично, фонетично, граматично і графічно не освоєні українською мовою. Їх називають варваризмами. Вони часто і оформлюються алфавітом мови-джерела (нотабенс – зверни увагу), варваризмами є назви закордонних газет, журналів, організацій.

Процес засвоєння слів з інших мов двобічний. Контактуючи з іншими мовами, українська мова не тільки запозичувала їхні лексичні елементи, а й сама служила джерелом поповнення словникового складу цих мов. Найактивніше поповнення проходило взаємопроникнення лексики в східнослов’янських мовах. Найбільше слів українського походження увійшло до російської та білоруської мов. Значна кількість українських слів засвоєна польською мовою. Лексичні елементи української мови є в чеській, словацькій, молдавській, румунській та інших мовах.