сам міг би й не помітити;
·
критикують – виходить, вірять у мої можливості. Відсутність критики може означати або те, що в мене все ідеально, або те, що на мене махнули рукою;
·
дуже важливо вміти витягати з будь-якої критики раціональне зерно. Найкоштовніша критика – та, котра вказує на недоліки в бездоганній справі;
·
якщо в критику немає конкретних речень, зробіть висновки самі. Критикують інших – витягайте уроки для себе.
Отже, щоб критика пішла на користь, її треба насамперед почути й осмислити. Потім залишається застосувати отриману інформацію в справі і виключити умови повторення помилок.
Критика обов'язкова у діловому обговоренні проблеми. Відсутність різних думок – ознака застою. У таких випадках корисно посперечатися, викликати вогонь на себе. Якщо критик помиляється, не квапитеся з одповіддю, краще підтримати його спробу розібратися в питанні. При цьому помилки й перетримування опонента не виключають ділової реакції на зауваження в цілому. Будь-яка дискусія корисна хоча б тим, що допомагає зрозуміти, як відносіться до Вас оточення. Адже причиною критики можуть бути якісь інші Ваші дії, що не мають відносини до предмета суперечки.
Вища форма прийняття критики – виправлення недоліків відразу ж після їхнього виявлення. Ділова реакція на зауваження припускає конкретні міри для їхнього усунення, чіткі терміни.
Критикуемий не має права перекручувати факти заради виправдання, не реагувати на критику, ображатися. Але що б там ні говорили, а несправедливі претензії мало кому приємні. Відомий американський фахівець із психології Дейл Карнегі дав кілька практичних рад, як відгородити себе від зайвих хвилювань із цього приводу. Насамперед варто пам'ятати, що несправедлива критика – це нерідко схований комплімент. Якщо на Вас нападають, ви зазнаєте критики, пише він, помнете, що часто це робиться тому, що у Вашого критика є потреба відчути свою важливість. Як правило, це означає, що ви вже щось зробили й заслуговуєте на увагу. Ну а якщо критика справедлива, то нема рації вплутуватися в суперечку.
Нарешті, не зайве пам'ятати слова Ф. Ларошфуко: «Думка наших ворогів про нас, як правило, ближче до правди, чим наша власна думка».
Принципи ведення спора
Мова йтиме про найважливіше з того, чим потрібно опанувати: про принципи ведення суперечки, які:
a)
дозволять краще підготуватися до ведення суперечки;
b)
організують і мобілізують Вас на перемогу в суперечці;
c)
дозволяють логічно правильно аргументувати і послідовно відстоювати свою позицію;
d)
учать враховувати достоїнства і бути терпимим до недоліків ваших опонентів;
e)
орієнтують Вас на використання своїх достоїнств і подолання своїх недоліків.
Отже, про які принципи варто пам'ятати в процесі дискусії-суперечці?
Принцип попередньої підготовки до ведення суперечки. Відповідно до цього принципу попередня підготовка до ведення суперечки дозволяє вам не тільки мобілізуватися, але і багато чого обміркувати і навіть змоделювати найбільш імовірний хід дискусії-суперечці, зробити деякі «заготівлі», зібрати й осмислити деяку вихідну інформацію.
Принцип терпимого відношення до інакомислячого. Суть принципу полягає в тім, що протилежна сторона, так само, як і ви, має право на свою думку. Вона так само, як і ви, прагне до істини, але процес ії пошуку повинний бути коректний по обидва боки.
Принцип послідовного аналізу альтернатив. Суть цього принципу полягає в тім, що практично будь-яка проблема чи задача мають, як правило, кілька можливих підходів, способів рішення. Однак не всі підходи, способи рішення проблем є в однаковій мірі оптимальними. Уже два різних способи в залежності від умов, цілей, засобів можуть служити істині в різному ступені.
Більш того, розгортаючи, аргументуючи той чи інший підхід, ми часто в самому процесі пошуку істини допускаємо істотні прорахунки й помилки. Те ж саме відноситься і до наших опонентів. От чому ми висуваємо принцип послідовного аналізу альтернатив у процесі ведення спора.
Принцип коректного ведення спора. Це один з основних принципів ведення споров, переговорів, що полягає в тім, що чим коректніше будуть Ваші судження й дії, тим у вас більше шансів на гідну перемогу над супротивником, опонентом.
Принцип «відсторонення» у процесі ведення спора. Давно помічено, що суперечку виграє не тільки той, хто є найерудованіший і аргументованіше говорить, але саме той, хто, як би зі сторони спостерігаючи за ходом дискусії-суперечці, бачить усе що відбувається в цілому і здатний по ходу коректувати свої недоліки й промахи, піднятися над особистими інтересами і перебороти психологічні бар'єри. Відсторонення означає зненацька новий напрямок суджень і дій, що використовується яким-небудь з учасників суперечки, як людиною оригінальним і творчої.
Принцип подолання психологічних бар'єрів у процесі ведення спора. Суть цього принципу полягає в тім, що існує цілий ряд помилкових внутрішніх установок, станів, без подолання яких ефективність вашої аргументації знижується. Це може бути, наприклад, установка на те, що протилежна сторона краще підготовлена, чим ви, і тому сильніше вас. Чи, наприклад, страх виглядати гірше, ніж ваш опонент, уже сам по собі стримує і ховає ваші судження й дії.
Принцип поетапного просування до істини. Суть цього методу полягає в тім, що ефективність ведення спора й просування до істини напряму залежить від того, наскільки чітко вичленяються і позначаються фази, етапи ведення спора, альтернативні підходи до рішення проблеми і кожна з альтернатив чітко висуває свої аргументи «за» і «проти» того чи іншого підходу до рішення проблеми.
Принцип поетапного просування до істини в процесі ведення спора припускає наступні стадії:
a)
Вставне інформування. Ведучий, організуючу дискусію, ініціатор зустрічі зацікавлених сторін інформує учасників про проблему, цілі і саму ситуацію, що породила дискусію-суперечку.
b)
Аргументація сторін. Кожна зі сторін, що має свою позицію, свою точку