зору на рішення проблеми, висловлює й аргументовано відстоює свою точку зору.
c)
Опонировання, критичні судження. Кожна зі сторін, що сперечаються, виступає по відношенню друг до друга як опонента, висловлює критичні судження, сумніви, відстоюючи свою позицію.
d)
Активне протиборство сторін. Продовження дискусії, спора, пошук додаткових аргументів і прихильників, підключення всіх бажаючих взяти участь у споре. Контраргументація й зіставлення альтернатив.
e)
Пошук компромісних варіантів рішення проблеми. На цьому етапі кожна із протиборчих сторін повинна піти на прийнятні поступки. Частковий відхід від своєї позиції, ії активний перегляд. Аналізуються й зіставляються всі можливі варіанти рішення проблеми.
f)
Пошук прийнятного рішення. Іде активний пошук і узагальнення всього конструктивного, позитивного, що було висловлено в процесі дискусії/суперечки, відслідковуються точки дотику, зближаються позиції, виробляються взаємоприйняті рішення.
g)
Завершення суперечки, узагальнення результатів. На цьому етапі підводяться підсумки суперечки, резюмуються результати, констатується, що досягнуто і якою ціною.
Принцип поваги особистості опонента. Суть цього принципу полягає в тім, що дійсна воля думок, суджень припускає високу культуру ведення дискусій і споров. А для цього, як мінімум, необхідно поважне відношення до інакомислення, тобто опонента. Думкам, судженням повинні протиставлятися більш переконливі, більш доказові судження і думки і ні в якому разі не образливі випади.
Принцип аргументованої конструктивної критики. Суть цього принципу полягає в тім, що критикуючи точку зору, протилежну вашої, не можна обмежуватися тільки цим, необхідно висловити свої конструктивні речення, нові підходи чи способи рішення проблеми. Іншими словами, критика повинна містити в собі не голе заперечення, але і конструктивні речення, альтернативи.
Про агресію під час суперечки
Розглядаючи проблеми спорів і критики, не можна не зупинитися хоча б небагато на проблемі агресії й стресу в учасників цієї далеко не завжди приємної ситуації. Нерідко можна спостерігати за тим, що в людей, що вступили на стежку конфлікту, відбуваються зміни в поведінці і навіть у зовнішніх ознаках. Досить навіть скороминущого погляду, щоб помітити характерні ознаки. Чому ж дуже часто жодна з конфліктуючих сторін «не бачить» цих індикаторів, не застосовує заходів для локалізації агресивної поведінки партнера, а навпаки, сама переходить до агресивної форми поведінки, намагаючись у такий спосіб вирішити конфліктну ситуацію, що створилася?
Причин тут можна було б виділити трохи.
По-перше, правильна форма реагування на агресивне поводження партнера відповідною агресією. Багато хто чомусь вважають, що така поведінка – єдиний правильний вихід зі сформованої ситуації, що, якщо відповідна поведінка буде іншим, то партнер може сприйняти це як прояв Вашої слабкості й непевності.
По-друге, непевність у собі, у своїй правоті. У даному випадку ми спостерігаємо спробу використовувати подібну стратегію поведінки як камуфляж того, що є насправді. Крім того, деякі люди, що випробують непевність, намагаються за рахунок агресивної поведінки як би побадьорити самого себе, додати імпульс власної активності.
По-третє, така поведінка може бути показником того, що Ви, нарешті , одержали можливість висловити своєму партнеру все те погане, що Ви про нього знаєте. Як правило, висловлення про партнера в подібному стані носять такий характер, що ні Ви, ні він довго не зможуть забути їх.
По-четверте, подібна поведінка може бути й індикатором елементарної невихованості партнера по конфліктній ситуації. Чим більше собі дозволяє партнер, тим менш він вихований.
І, нарешті, по-п'яте, така поведінка може виникнути під впливом сильного подразника, так називаного реактивного мислення. Такого роду мислення блокує можливість адекватної оцінки ситуації, самоконтролю і спокійного усвідомлення того, що відбувається.
Як можна в такому стані продовжити суперечку, дискусію, чи приведе таке продовження до позитивного результату? Що буде з Вашим здоров'ям, якщо Ви будете постійно використовувати таку стратегію поведінки?
Головне в такій ситуації – залишатися спокійним. У багатьох книгах декларується необхідність спокою в критичних ситуаціях, але не дається практично ніяких прийнятних рекомендацій, як це зробити. Ці автори надходять за принципом: «Хочеш бути спокійним? Будь їм!» Інші пропонують досить громіздкі і, на жаль, далеко не завжди ефективні прийоми саморегуляції, на освоєння яких потрібен тривалий час. Зупинемось на одному з прийомів, що допомагє досить швидко заспокоїтися й узяти ситуацію під контроль.
Як тільки Ви усвідомили, що настає загострення ситуації, ще трохи і Ви втратите душевну рівновагу, спробуйте думкою вийти за межі даної ситуації і подивитися на все що відбувається; почути все те, про що йде мова у Вас з Вашим партнером, із боку. Постарайтеся оцінити ситуацію, як глядач, що сидить у театрі. Це не вимогає великих зусиль і тимчасових витрат. Але як тільки Ви зможете оцінити ситуацію в дисоційованому, відчуженому стані, Ви переконаєтесь, що можете керувати її розвитком і своїм станом. Важко керувати ситуацією, знаходячись в асоційованому стані, коли все, що відбувається ви оцінюєте, «пропускаючи» через себе. Дисоціація дозволяє проаналізувати ситуацію як би з боку. Якщо ж Вам удасться до того ж вивести ситуацію як би на екран телевізора і спостерігати за нею в ролі телеглядача, що регулює звук і зображення, домагаючись потрібної яскравості й голосності, коли Вас це вже не дратує, то це буде просто здорово, тому що Ви одержите чудовий інструмент саморегуляції. Можна «пограти» із квітами, «додавши» того кольору, що Вам більш приємний і «зменшивши» неприємні кольори; можна спотворити розміри, ну, наприклад, партнера Ви робите занадто маленьким, а самого себе – дуже великим. Ви можете внести в ситуацію елементи комізму. Коротше кажучи, при наявності у Вас добре розвитий фантазії, Ви зможете навчитися так «трансформувати» ситуацію, що дуже швидко будете приводити