Переклад тексту У.Теннеси та аналіз цього перекладу

Tennessee Williams

Sweet Bird of Youth

Foreword

When I came to my writing desk on a recent morning, I found lying on my desk an unmailed letter that I had written. I began reading it and found this sentence: ‘We are all civilized people, which means that we are all savages at heart but observing a few amenities of civilized behaviour.’ Then I went on to say: ‘I am afraid that I observe fewer of these amenities than you do. Reason? My back is to the wall and has been to the wall for so long that the pressure of my back on the wall has started to crumble the plaster that covers the bricks and mortar.’

Isn’t it odd that I said the wall was giving way, not my back? I think so. Pursuing this course of free association, I suddenly remembered a dinner date I once had with a distinguished colleague. During the course of this dinner, rather close to the end of it, he broke a long, mournful silence by lifting to me his sympathetic gaze and saying to me, sweetly, ‘Tennessee, don’t you feel that you are blocked as a writer?’

I didn’t stop to think of an answer; it came immediately off my tongue without any pause for planning. I said, ‘Oh, yes, I’ve always been blocked as a writer but my desire to write has been so strong that it has always broken down the block and gone past it.’

Солодкий птах юнацтва.

Передмова

Одного ранку, я підійшов до письмового столу і знайшов на ньому свій невідісланий лист. Почав його перечитувати і натрапив на таку фразу: «Всі ми люди цивілізовані, а це означає, що всі ми насправді дикуни та варвари, проте дотримуємося певних прийнятих у суспільстві норм.» І далі: «Боюсь, щодо мене, то я дотримуюся лише деяких з них. Чому? Я так довго спирався і спираюся на стіну, що під тиском моєї спини тиньк, який покривав цю стіну, почав лупитися.»

Хіба не дивно те, що я сказав: зміни відбуваються зі стіною, а не з моєю спиною? Як на мене, то дивно. Продовживши процес асоціативного мислення, я раптово згадав, як колись мені довелося вечеряти з одним моїм колегою, відомим літератором. Наприкінці того вечора, він порушив довгу гнітючу мовчанку, поглянувши на мене співчутливо і промовивши: «Теннессі, чи не здається тобі, що як письменник ти зайшов у глухий кут.»

Я відповів не замислюючись, слова самі злетіли з мого язика: «Авжеж, я завжди попадав у глухий кут, проте мені так сильно хотілося писати, що я виривався з глухого кута і йшов далі.»

* * *

При перекладі цього уривку я зіткнулася з великою кількістю ускладнень. Деякі яскраві та виразні англомовні речення виявилися майже абсолютно неперекладними. Не завжди вдавалося зберегти та передати образність тексту, частину авторських думок та натяків, на жаль, було втрачено. Ось основні труднощі:‘