У слові людство позначений л. ^ , ; ;..,.,..-у./,. наголос над буквою ю. , * * ,?;;, , ; : Е ....',,,,

87. Диктант. ' "* *'*''-' * *' '*'*:

Літературна мова, щоб задовольнити всі потреби суспіль-ства, повинна бути високоорганізованою: мати унормований словник, загальновживані й упорядковані граматичні правила, усталену вимову й правопис, які є обов'язковими для всіх, хто нею користується. Літературна мова — неоціненний народ-ний скарб, і ставитись до неї треба уважно, дбайливо, так, як ставилися класики нашої літератури, видатні громадські діячі.

Суспільство створює різноманітні цінності, які людина ви-знає, поважає, оберігає. Сюди належить і рідна мова, яка є плодом багатовікового розвитку, предметом турботи, на-слідком праці багатьох людей. Мова несе від покоління до покоління усі надбання народу, зберігаючи його традиції, етичні й естетичні ідеали, його творчі звершення. (За А. Ко-

Зробити графічний розбір виділених слів.

З*

1Г

ОРФОГРАФІЯ

А Літературній мові властиві певні норми передачі усної мови на письмі. Пишучи, ми дотримуємось усталених правил по-значення звуків буквами, членуємо мову на слова, вибираємо, як написати слово — разом, окремо або через дефіс, як пере-нести частину його з рядка в рядок тощо.

У мовній практиці склалась ціла система правил про спо-соби передачі усної мови на письмі — орфографія (від грецьких слів оНЬбз — прямий, рівний, правильний і дгарЬб — пишу).

1. Найважливіше в орфографії — як передається на письмі звучання слова. Наприклад, чуючи в першому ненаголоше-ному складі слова безсмертя звук, близький до голосного [й], ми все-таки напишемо букву е, тобто збережемо форму пре-фікса без-, який вживається в багатьох словах з наголоше-ним і ненаголошеним [е]. Цього вимагають правила орфогра-фії. Так само у словах люди, людяний, людство маємо різне звучання кореня люд-, що зумовлено впливом звукового оточення. Ті самі корені, префікси або суфікси слів можуть зазнавати в мовному потоці звукових змін, вимовлятися по-різному, проте вони зберігають однакове написання, що допомагає впізнавати слово в тексті, швидко сприймати написане.

Отже, одна з проблем орфографії — однакова, усталена передача на письмі слова та його частин, незалежно від їх вимови.

2. Правопис усталює написання слів окремо. Це стосує-ться всіх частин мови.

У мові відбуваються постійні зміни — перехід одних ча-стин мови в інші, виникнення нових слів.

Так, наприклад, прислівники на добраніч, на диво, на жаль пишуться за сучасним правописом окремо, а прислів-ники напам'ять, влад та ін. пишуться разом, на відміну від сполучення іменника з прийменником. Пор.: Читати вірш напам'ять. Він надіявся на пам'ять. Кивати влад співу го-ловою. Привести в лад усі механізми. Багато питань виникає у зв'язку з правописом складних прикметників, їх написання залежить і від форми поєднуваних слів, і від того змісту, який передає складне слово. Пор.: ідейно-виховний, народн'о-демократичний, народно-визвольний, народногосподарський, народнопоетичний.

68

Свої закономірності графічного оформлення мають і складні іменники, написання яких залежить від наявності сполуч-ного звука між двома основами, що утворюють складне слово.

Написання складних слів разом і через дефіс передбачено правилами.

3. У сучасних правописних кодексах багато уваги при-діляється вживанню великої букви, яка має відмежовувати власні назви від загальних, що пишуться з малої букви.

Проте на практиці не завжди можна легко визначити характер уживаної назви, тому для багатьох чисто умовних випадків існує простий перелік, як писати ту чи іншу назву.

4. Правила переносу частин слова з рядка в рядок врахо-вують поділ слова на склади, а також його морфемну будову. Наприклад, не рекомендується голосний чи приголосний ко-реня приєднувати при переносі до префікса тощо.

5. Орфографія передбачає певні умовні скорочення напи-саних слів: скорочувати слово можна тільки на приголос-ний; при скороченні не пропускаються початкові букви та ін.

6. Важлива проблема правопису — передача іншомовних слів. Особливі труднощі виникають у зв'язку з написанням запозичених власних назв. Для їх передачі застосовується, зокрема, транскрипція (передача буквами української мови звучання іншомовного слова) і транслітерація (передача відповідними буквами українського алфавіту на-писання іншомовного слова).

Орфографія як сукупність правил не може охопити всіх випадків писемної практики. Вона відбиває тільки основні правила, якими треба керуватись у написанні.

88. Які труднощі виникають у вас при сприйманні тексту? .. :

Насупутникувстановленонауковуапаратурупризначену

длядослідженькосмічногопросторукоординаційнообчис-

лювальнийцентробробляєодержувануінформацію.

Що треба зробити, щоб цей текст оформити за загальноприйнятими пра-вилами?

@ Підсумкові завдання

Визначте основні проблеми сучасної орфографії.

33. ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ

А В основу українського правопису покладено морфоло-гічний і фонетичний принципи. Характерною рисою орфо-графії української ймови є збереження однакового написання тих самих морфем (коренів, префіксів, суфіксів, закінчень), хоч у вимові можливі зміни цих морфем залежно від су-сідства інших звуків, від зміни наголосу. Це морфологічний принцип правопису.

Є9

Наприклад, неоднаково вимовляється звук, переданий на письмі буквою е, у словах село, селянин, села. У перших двох словах чуємо звук, близький до [й], в останньому, під наголосом,— виразний звук [е]. Проте пишемо в усіх трьох словах букву е, зберігаючи єдність того самого кореня.

Якщо написання слова відбиває його вимову, то слово пишеться за фонетичним принципом правопису. Фонетичний принцип покладено в основу написань спитати, сходити, сфо-тографувати, а також закріплених на письмі чергувань звуків у словах козацький, запорізький та ін.

Часто морфологічний і фонетичний принципи виступають разом: свічці, річці, заквітчаний, тітчин.

Український правопис передбачає також застосування тра-диційного, або історичного, принципу.

За традиційним принципом ненаголошені голосні в сло вах леміш, лемент позначаються буквою е, а в словах комин, кишеня, лиман, либонь, минулий — буквою й.

Диференціюїйчий принцип правопису, пов'язаний з роз-різненням значень слів, використовується при